Бібер Володимир. Поговоримо про суддівство волейболу

Суддя, яким би він справедливим не був,
ніколи не буде об'єктом любові.
Фрідріх Ніцше

Вступ

Я думаю, у кожної людини настає час, коли вона хоче поділитися своїми думками та досвідом, які вона опанувала в певній справі. Досягнувши певного рівня умінь і знань у спортивному суддівстві, зокрема в суддівстві волейболу, і мені захотілося висловити свою точку зору на цей вид людської діяльності.

Не претендую на оригінальність мого погляду на цей предмет, може, мої думки співпадуть з вашими думками, або, навпаки, будуть кардинально відрізнятися, але в цьому і полягає важливість інформації, тобто глянути на предмет суддівства волейболу з різних сторін і під різними кутами.

Не стверджую, що мої думки і погляди можуть чогось вас навчити, але щось, на мій погляд, цікаве, ви зможете тут знайти.

Інформація, за моїм глибоким переконанням, не буває зайвою, просто ви її приймаєте чи ні, погоджуєтеся з думками автора, дискутуєте з ним, або геть-чисто відмітаєте його бачення даного питання.

Прошу поблажливості у моїх читачів і колег по суддівському корпусу, в мене немає ніякого досвіду в написанні подібних речей, так що, не судіть строго за можливі розбіжності наших поглядів, спеціальну мову, волейбольний сленг або повторення.

Буду дуже радий, якщо хоча б один абзац викличе у вас інтерес до цієї теми, підштовхне до дискусії, тому що ця книжечка розрахована на арбітрів, які займаються, або хочуть зайнятися суддівством волейболу на професійному рівні.

Трохи про себе

Я народився 4 квітня 1954 р. у невеликому містечку Львівської області. З 7 років мене виховували мама і старший брат, оскільки наш батько пішов з життя, не досягши і 40-літнього віку... Наслідки війни.

З 1967 р. і по 1971 р. займався волейболом в місцевій спортивній школі. Як і всі пацани, я пройшов багато видів спорту: і футбол, і баскетбол, і настільний теніс, і шахи (дотепер граю з великим задоволенням). Але згодом, свій вибір зупинив на волейболі, напевне тому, що в ньому сполучаються атлетизм, техніка обробки м'яча та швидкість мислення.

Важко в це повірити, але в 14 років я вже твердо знав, що життя моє буде тісно пов'язане з волейболом.

За волейбольними мірками, я невисокого зросту — всього 179 см., але непогано координований і на швидкість мислення ніколи не ображався, тому, природно, я став пасуючим, тим більше, що мій старший брат, Олександр, вже грав пасуючим за команди майстрів «Динамо» м. Львів, «Динамо» м. Сочі і став Майстром спорту.

В 1972 році я поступив на факультет фізичного виховання в Тернопільський державний педагогічний інститут на спеціалізацію волейбол. Великих висот на спортивних аренах я, на жаль, не досяг, але пограв і на першість України серед студентів (тепер це Універсіади), і по третій, і по другій групі України. Паралельно, з 1972 р., почав судити змагання з волейболу різного рівня.

Так що цю солодку отруту під назвою спортивне суддівство я випив ще в далекому 1972 році...

Після закінчення вишу в 1976 р. я працював тренером, старшим тренером відділення волейболу ДЮСШ, а в 1982 р., в 28 років, я став директором комплексної ДЮСШ в рідному містечку Жидачів Львівської області.

В 1992 р. мене запросили на посаду директора дитячо-юнацької спортивної школи чоловічого волейбольного клубу «Надзбруччя» м. Тернопіль, де я пропрацював до 2000 р., після чого очолив спортивний відділ жіночого волейбольного клубу «Галичанка» м. Тернопіль, де працюю і донині.

Ще в 1976 р. мені була присвоєна 1 категорія судді з волейболу. Активне суддівство на різних республіканських змаганнях я відновив в 1979 р. Дев'ять довгих років я судив від першості України серед школярів до Чемпіонатів України серед команд майстрів, і тільки в 1988 р. мені присвоїли звання судді Республіканської категорії.

Три роки я встиг посудити змагання всесоюзного рівня: Універсіаду, Спартакіаду школярів, Кубок СРСР та першу лігу СРСР. В 1991 р., виконавши всі нормативи, я став суддею Всесоюзної категорії.

А в 1992 р. троє моїх друзів і я першими від Незалежної України пройшли і успішно склали іспити на міжнародних семінарах суддів в м. Брно та м. Санкт-Петербурзі. В 1993 р. я набрав всі необхідні бали для присвоєння звання Міжнародного арбітра.

У цьому ж році мене обрали до складу Арбітражної комісії Федерації волейболу України, де я багато років очолюю Міжнародний відділ, Методичний відділ і відділ по роботі з молодими арбітрами. Сьогодні в Україні ми маємо дев'ять Міжнародних арбітрів.

Троє з них на сьогоднішній день — В. Бібер, Г. Кондаков, М. Мельник входять в 50 кращих рефері Європи, а В. Фельдштейн є членом Європейської Арбітражної комісії сидячого волейболу. В 2004 р. мені пощастило увійти у двадцять кращих волейбольних арбітрів Європи, а Г. Кондакову в тридцять кращих. Як ви бачите, рейтинг українських волейбольних суддів у Європі досить високий і я думаю, незабаром, цей список поповниться нашими арбітрами.

За ці роки ми випустили багато методичного матеріалу, що допомагає вдосконалюватися і відточувати свою суддівську майстерність всім нашим арбітрам. У нас підростає цікава плеяда молодих талановитих арбітрів.

У моєму суддівському послужному списку три фінали Чемпіонатів світу (молодіжні збірні): у Таїланді – 1997 р., в Домініканській Республіці – 2001 р., в Польщі – 2003 р. Чотири фінали Чемпіонатів Європи: Іспанія – 1995 р. (молодіжні збірні), Італія – 1999 р., Туреччина – 2003 р., Італія — Сербія і Чорногорія – 2005 р. (національні збірні), Світове Гран-Прі — Туреччина – 2004 р., Олімпійський відбірковий турнір — Азербайджан – 2004 р., Фінал Кубка Ліги Чемпіонів серед жіночих команд — м. Нижній Тагіл – 2001 р., Фінал Кубка ЄКВ серед жіночих команд м. Перуджа (Італія) – 2003 р., Фінал Кубка Топ-команд серед чоловіків у м. Пальма де Мальорка (Іспанія) – 2006 р., Всесвітня Універсіада у м. Пальма де Мальорка (Іспанія) – 1999 р., Фінал І Всесвітніх юнацьких ігор м. Москва – 1998 р., Європейська Ліга та багато, багато інших змагань. Так що, є про що розповісти і чим поділитися.

З 1995 р. ми з Віктором Фельдштейном судимо ще і сидячий волейбол, де беруть участь люди з порушенням опорно-рухового апарату. В 2000 р. ми з Віктором одержали звання Міжнародних арбітрів і у цьому різновиді волейболу (WOVD). За цей час я встиг відсудити п'ять чемпіонатів Європи і два Чемпіонату Світу.

Головна думка, що я виніс зі спілкування із цими людьми, це думка, що інвалід – це не відсутність частини тіла, це відсутність Духу!

Основи та деякі нюанси в роботі першого та другого арбітрів

Відразу налаштуйте себе на те, що судді взагалі, і спортивні арбітри теж, ніколи не були об'єктом любові. Поваги — так, але не любові. Тим більше, в такому виді спорту, як волейбол. Містер Морган, вигадуючи цю чудову гру сто десять років тому, взагалі забув про нічиї... Так що у нас обов'язково хтось програє та згадає, що от «ці насудили».

Але спорт без арбітрів не обходиться. Ми такі ж учасники вистави, як гравці, тренери, глядачі, і якщо хтось свою роль грає погано, то якість вистави різко падає.

Я не даремно процитував Вічну Книгу, тому що ця мудрість безпосередньо відноситься до суддів взагалі і до спортивних арбітрів зокрема. Так що, якщо ви вирішили взятися за суддівство, знайте — вас будуть судити, тобто обговорювати, всі кому не лінь: гравці, глядачі, тренери, спонсори, президенти клубів, фахівці, дилетанти і т. д. Якщо ви готові витримати все це, якщо ви будете ставитися до цього філософськи, у вас може щось вийти. Природно, якщо у вас є для цього Божий дар, як і для будь-якого іншого роду людської діяльності.

Здається С. Орджонікідзе висловив цю чудову думку (за що сам і постраждав), що «принциповість прикрашає біографію, але ускладнює життя», а оскільки суддівство у своїй основі вимагає принципового виконання правил, то знайте, якщо ви беретеся за суддівську справу, ви свідомо ускладнюєте собі життя.

Більше того, я хочу сказати вам ще одну неприємну річ: чим більше у вас буде успіхів у суддівстві, тим менше у вас буде успіхів у кар'єрі за основним місцем роботи. На додачу, можуть виникнути труднощі в сімейних стосунках, тому що суддівство віднімає дуже багато часу у кар'єри та у сім'ї, і вам вирішувати — чи варто займатися цією справою чи ні.

Так що не забувайте сказати величезне спасибі своїм рідним і близьким за те, що вони дають вам можливість займатися улюбленою справою і терплять вашу відсутність у вихідні дні. Дні, які ви могли б провести в колі дітей та коханих.

Але є і приємні моменти: ви побачите багато нових міст рідної України, ви зустрінетеся з багатьма цікавими людьми, ви збагатите свій культурний і духовний рівень, ви побуваєте в багатьох цікавих місцях, а той, хто підніметься на вершину суддівського Олімпу і стане Міжнародним Арбітром, том у відкриється і Європа, і увесь Світ. Ну і найголовніше — ви займаєтеся УЛЮБЛЕНОЮ СПРАВОЮ!

Ну от, а тепер, той, хто витримав цю порцію реалізму і усе-таки вирішив кинутися у вир, що називається спортивне суддівство, а конкретно — суддівство волейболу, я спробую на своєму досвіді і на досвіді моїх друзів розповісти, що потрібно зробити і якими якостями треба володіти, щоб стати класним, професійним волейбольним Арбітром з великої літери.

Надалі я буду цитувати своїх улюблених філософів, тому що будь-яка людська діяльність нерозривно пов'язана з основними законами філософії.

Я не закликаю ускладнювати прості речі, але і спрощувати не слід, тим більше, що світ спортивного суддівства далеко не проста річ, ох не проста, але це у нас ще попереду...

Отож повторимося, що, як і у будь-якій справі, так і в суддівстві, людина повинна бути наділена Божою іскрою, тобто мати ТАЛАНТ до суддівства, а це цілий комплекс якостей, як спеціальних, так і загальнолюдських.

Як правило, у спортивні судді йдуть колишні спортсмени, які з тих або інших причин не домоглися великих успіхів у даному виді спорту, але хочуть принести користь улюбленому виду. Одні займаються суддівством на аматорському рівні, інших це цілком поглинає, і вони більшу частину вільного часу віддають улюбленому заняттю, а треті йдуть у нашу справу, кидаючи на ваги кар'єру за основною професією.

Але для того, щоб стати Майстром, Метром — мало повністю піти в нашу справу, треба якнайдовше залишатися Учнем, учитися у друзів, у недругів і у самого життя. Треба вірити, що ви досягнете успіху, бо невіра — це гальмо пізнання, втім, як і надмірна довірливість.

Я завжди повторюю, що навіть у арбітра-початківця половина свистків у матчі абсолютно правильні. Як ви вже здогадалися, це свистки на подачу. Посміхнулися, ну от і добре. А от, щоб друга половина свистків у матчі була правильна — треба дуже багато чому навчитися.

«Вчіться у всіх — не наслідуйте нікому» — це М. Горький. Точніше не скажеш. Тобто, Майстер — це Талант + Працездатність + Досвід.

На своєму шляху становлення як арбітра навчіться відрізняти показне невдоволення вашим суддівством наставниками погано підготовлених команд або команд, що програли, від зауважень і побажань фахівців. Часом, незнання правил тренерами і гравцями просто шокує. Ми вже багато років говоримо про необхідність спільного семінару тренерів і арбітрів, але поки ця думка в життя не втілилася. Адже проведення такого семінару допоможе розібратися з багатьма наболілими питаннями, і не тільки суддівськими…

З приводу свого суддівства, я можу вислухати багатьох, але критику, з приводу свого суддівства, я можу прийняти тільки від арбітра, що працював на рівні не нижче мого. Тому що висловлювати власну думку і критикувати, це далеко не те саме. Ви можете із цим не погоджуватися.

Любіть своїх недругів і недоброзичливців, вони першими помічають наші недоліки і цим допомагають нам вдосконалюватися, як у суддівській справі, так і на загальнолюдському рівні. Треба любити і поважати своїх недругів, але якщо ваш недруг ще і негідник — тоді на любов і повагу він вже не заслуговує.

Раз ви вже взяли свисток і почали судити — знайте, що свідомо викликаєте вогонь на себе, але перш ніж викликати вогонь на себе, треба навчитися його гасити, тобто постійно вдосконалювати знання правил і методики суддівства, щоб відстояти будь-який ваш свисток, будь-яке ваше рішення.

Для того, щоб домогтися успіху в будь-якій справі, ваш час постійно повинен бути зайнятий — це закон життя.

Треба постійно перечитувати правила, методику суддівства, прокручувати в голові всілякі ігрові ситуації, обговорювати їх з колегами по суддівському цеху. Придумуйте більше всяких ситуацій, розбирайте їх, виносьте рішення і якщо ця ситуація виникне у вас у грі, ви вже готові до неї, ви вже знаєте рішення — ПРАВИЛЬНЕ РІШЕННЯ! Треба любити ту справу, якою займаєшся, тому що тільки любов робить осмисленим будь-яке заняття.

Прагнення до мети — вже половина успіху, але успіху досягне тільки той, хто постійно вчиться від початку суддівської кар'єри і до її закінчення. А у нас, на жаль, є судді, які читають правила і методику тільки перед черговими іспитами, тобто раз на рік. Цих арбітрів одразу видно, коли вони задають питання, на які є відповіді в наших усіляких методичних матеріалах.

Але одне лише знання правил і методики суддівства недостатньо, треба постійно СУДИТИ! Можна прекрасно знати правила дорожнього руху, але не вміти їздити по місту, можна прекрасно знати правила гри, але не вміти судити, можна володіти величезними масивами інтелектуальної інформації і при цьому нічого не вміти.

Для постійного зростання необхідна теоретична підготовка, і вкрай необхідний практичний досвід суддівства.

Тільки той стане Арбітром, хто навчиться тримати весь матч у руслі ріки за назвою Правила.

Прагніть до професіоналізму, тому що професійні команди хочуть професійного суддівства, незважаючи на те, що судді у нас, на жаль, дотепер мають статус «професійних любителів».

Я розумію, що в наш прагматичний час, коли всі навчилися рахувати, все важче знайти молодих людей, які б захотіли присвятити себе суддівству з професійним ставленням до справи і з аматорської оплатою. Ця справа займає багато часу, але, крім нервової напруги і морального задоволення, майже нічого не приносить. Я говорю про волейбольних арбітрів, тому що футбольні арбітри першої категорії сміються (у сенсі оплати) над нашими міжнародниками. Але вся суть в тому, що ми любимо нашу Справу…

Мені можуть дорікнути в дискримінації, але я дотримуюся точки зору, що тільки людина, що займалась даним видом спорту, може судити цей вид спорту, тому що вона не тільки знає цей вид спорту, але, що ще більш важливо, вона його ВІДЧУВАЄ. Я маю на увазі суддівство на високому рівні, а не на першість лазні...

Тому я за те, щоб наші волейбольні судді, як мінімум, були випускниками ДЮСШ по спеціалізації волейбол. Не може штангіст відчувати волейбол краще за мене, так само, як і я не можу краще акробата відчувати сальто. Для цього треба бути багато років у середині даного виду спорту і відчувати його нюанси. Це до теми відбору у суддівський корпус.

Тепер перейдемо до етапів навчання. В основному є чотири етапи навчання.

На першому етапі людина вчиться, але це не дає практично ніяких результатів. Одне із двох — або в неї немає таланту, або в неї поганий наставник.

На другому етапі людина вже чогось навчилася і усвідомлює, що до досконалості ще далеко, але не боїться цього, бо бачить, що і інші далекі від досконалості.

Третій етап навчання — це коли людина пишається своїми здатностями, досягненнями, радіє похвалі інших людей і переживає невдачі своїх товаришів. На мій погляд, це ще один з моментів відбору в суддівський корпус. Чи вміє дана людина радіти успіхам своїх товаришів або зловтішається із приводу невдачі колеги.

На четвертому етапі навчання людина виглядає так, ніби нічого не знає.

Так трапилося зі мною на міжнародному суддівському семінарі в 1992 р. у Санкт-Петербурзі. Коли наш Президент Арбітражної комісії ФІВБ доктор Андре Холвей (Угорщина) почав проводити семінар, а такі метри, як Сунада сан (Японія) і доктор Колеман (США) читати лекції. Мене відвідало почуття, що я повний незнайка і неумейка, але ж за плечима вже було суддівство всесоюзного рівня, двадцять років суддівської практики і непогана теоретична підготовка.

Але це почуття виникло на теоретичних заняттях (в 1992 р. ми саме потрапили на масу змін в Правилах). Аж ось, коли курсанти з колишнього Союзу добралися до суддівської вишки, отут нам було мало рівних (без удаваної скромності), тому що школа волейбольного суддівства в Союзі була найвищого рівня, як і школа волейболу в цілому. І завдання тих, хто пройшов цю найсильнішу, на мій погляд, школу, примножити знання і передати їх нашим послідовникам.

На цьому етапі людина осягає, що ШЛЯХ ВДОСКОНАЛЮВАННЯ БЕЗКІНЕЧНИЙ.

Людина точно знає свої недоліки, позбавлена гордовитості і, завдячуючи своїй наполегливості, продовжує вдосконалюватися.

Один з найвеличніших Майстрів меча — Майстер Ягю сказав: «Я не знаю, як перемагати інших, але я точно знаю, як перемогти себе».

Як тільки ви подумаєте, що все знаєте і все вмієте — ви зупинилися, а раз ви зупинилися, то ви вже відстали, а значить — ви програли. Тому, якнайчастіше перемагайте себе, і ви обіграєте інших, тому що в матчі приходить час приймати рішення і розмірковувати вже ніколи. І якщо ти не встиг обміркувати багато чого заздалегідь, прокрутити більшість ігрових ситуацій, швидше за все, ти зганьбиш себе.

Шлях арбітра це, насамперед, розуміння суті гри, тому я вам настійно рекомендую, якнайчастіше обмірковувати всілякі непередбачені ігрові ситуації.

Наш Успіх або Невдача найчастіше залежать від скороминущих швидкоплинних обставин. Але, в кожному разі, уникнути невдачі можна. Треба просто досить добре знати правила і методику суддівства. Постарайтеся частіше повторювати собі, що ви ще не досягли належного рівня розуміння правил та ігрових ситуацій. Завжди кажіть собі: «Цього недостатньо!»

Але, щоб зрозуміти свою недосконалість, треба більше придивлятися до роботи провідних арбітрів. В ідеалі, це коли призначають молодого перспективного арбітра з більш досвідченим і маститим арбітром.

Звичайно, це не вбереже вас від помилок, але, зробивши помилку, спробуйте виправити її без зволікання і тоді її скоро забудуть, але якщо ви спробуєте приховати помилку, то події можуть прийняти несприятливий поворот. Якщо ви явно помилилися, скасуйте своє рішення, цим ви тільки завоюєте повагу, тому що тільки сильна людина може визнати свою помилку. «Майстер знаходити всьому виправдання — рідко буває майстром у будь-чому ще». Не пам'ятаю, хто це сказав.

Якщо арбітр говорить, що він ніколи не помиляється, у мене виникає думка, що на всіх матчах він був резервним арбітром, тому що тільки резервний арбітр ніколи не помиляється.

Зробивши помилку, не впадайте в розпач — сильна людина сім разів упаде, але вісім разів підніметься. Після матчу проаналізуйте помилки, зробіть висновки і постарайтеся ЗАБУТИ ці помилки. Не живіть зі своїми помилками, інакше, коли їх збереться занадто багато, вони просто РОЗДАВЛЯТЬ вас своїм вантажем!

Рішення в грі повинні прийматися швидко, тому що, якщо роздуми тривають довго, результат може бути жалюгідним.

Навчіться терпіти після невдалих матчів. Той, хто не вміє терпіти, ніколи нічого не досягне, все заплутає і нічого не доб’ється.

Не соромтеся запитати те, чого не розумієте. «Той, хто запитує знаючи, той поступає ввічливо, а той, хто запитує не знаючи — поступає, як належить» — китайське прислів'я.

Ви ж ідете до своєї мети, а цілеспрямованість, як відомо, народжує інші достоїнства. Людина нічого не досягає в навчанні, якщо вона не має великої впевненості в собі.

Запам’ятайте — можливо все, а неможливе просто вимагає трохи більше часу.

Однак, не хапайтеся і не намагайтеся виправити відразу всі помилки. По-перше — це неможливо, по-друге, не слід прямувати відразу до декількох цілей, можна не дійти ні до однієї з них.

Слухайте поради досвідчених арбітрів, тому що люди, які замолоду не прислухаються до порад досвідчених, не зможуть дати гарну пораду молодим, коли самі будуть у літах.

Цінуйте особисті невдачі, вони виховують характер бійця.

Я дуже рідко говорю людині — запам'ятай це і це, тому що, якщо їй треба, віна запам'ятає, якщо не треба, у мозок їй не вставиш.

Але цю думку постарайтеся запам'ятати, якщо ви хочете вирости сильним арбітром.

Як правило, багато арбітрів знають багато правильних відповідей, але тільки ХОРОШІ арбітри здатні прийняти правильне рішення вчасно.

На мій погляд, це і є різниця між просто арбітрами і хорошими (сильними) арбітрами.

Тільки хороший арбітр може тримати важелі керування матчем, залишаючись у тіні як можна довше. Тільки хороший арбітр, виходячи на матч, забуває про недругів і друзів, про «люблю, не люблю», він судить ВОЛЕЙБОЛ, а не команди, які сьогодні зустрічаються.

Скажіть мені, чим відрізняються правила гри, коли грають на першість ДЮСШ від правил, коли грають фінал Чемпіонату світу? НІЧИМ!

Я згідний — ціна суддівської помилки інша, але відношення арбітра до матчу повинне бути таким же серйозним. Це моє глибоке переконання. Як тільки арбітр подумає, що матч буде легким для суддівства — будьте, упевнені, пастки для вас уже розставлені, вовчі ями викопані і капкани приведені в бойову готовність.

Дуже багато арбітрів зробили грубі помилки, у так званих «легких» матчах.

Я стверджую — немає для суддівства легких матчів, є волейбольні матчі. Можна здорово відсудити матч, що тривав дві години із щільним рахунком у кожній партії і закінчився з рахунком 3:2 і можна зробити грубі помилки, аж до опротестування матчу, що закінчився з рахунком 3:0 за 40 хвилин разом з душем!

Неодмінна умова гарного суддівства — це серйозне відношення до матчу БУДЬ-ЯКОГО рівня.

Але серйозний суддя, не значить злий суддя. Я зустрічав суддів, та і ви, думаю теж, які судять із деякою часткою злості: «От зараз я знайду помилку»! Не вишукуйте помилок! Помилку ви побачите після її здійснення. Інша справа, на який рівень помилок ви сьогодні готові.

У нас існує золоте правило — КРАЩЕ ПРОПУСТИТИ ПОМИЛКУ, У ЯКІЙ ТИ МАЄШ СУМНІВ, НІЖ ПРИДУМАТИ ЇЇ НА РІВНОМУ МІСЦІ і ОБІРВАТИ РОЗІГРАШ.

Невиразна гра при гарному суддівстві незабаром забудеться, але вам довго не простять поганого суддівства при хорошій грі. Гірше оцінки, ніж «суддя зіпсував матч» немає. А от вища похвала, на мій погляд, це, коли через якийсь час не зможуть пригадати, ХТО судив матч. Значить, глядачі і фахівці бачили гру, а не суддівство.

Є люди, які на похоронах хочуть бути важливіше небіжчика, отож, у нас є арбітри, які в матчі хочуть бути важливіше, ніж ГРА. Але, як відомо — надуватися люблять тільки повні нулі...

Досвід, талант і працездатність допоможуть вам досягти вершин майстерності, тому намагайтеся судити якнайбільше матчів, починаючи з першості лазні і до першості Всесвіту.

Скількох би ви собі наставників не вибирали, пам’ятайте — найкращий наставник — це ДОСВІД. З досвідом відходить багато дрібних помилок, а, як відомо, через дрібні недоробки виникають великі складності і проблеми.

Повернемося до питання про постійне вдосконалювання, тобто про постійне навчання.

«Не може вчитися, (а значить і удосконалюватися) той, хто переконав себе, що вже володіє повнотою знань (у нашому випадку — суддівських), та і сама самовпевненість є ознакою малообдарованої душі». Це сказав Августин.

Це не означає, що треба відразу кидатися на все, ні. Велике мистецтво навчитися багато чому, це братися відразу за небагато речей. Наприклад: сьогодні ви вдосконалюєте чистоту жестикуляції перед дзеркалом, а завтра — сидите і на аркушах паперу «крутите» усілякі варіанти розміщень із виходами пасуючих і зміною Ліберо, а післязавтра — працюєте із протоколом гри, закладаючи в нього різні помилки.

Зверніть увагу, якщо два арбітри зроблять вам те саме зауваження, задумайтеся, це сигнал, що з даним елементом у вас не все в порядку. Відразу проконсультуйтеся з арбітрами високої кваліфікації. З'ясуєте їхню точку зору на даний елемент, тому, що: «Немає більш швидкого шляху до оволодіння знаннями, ніж щира любов і довіра до мудрого Вчителя». Це сказав китайський філософ Сунь-дзи.

Аналізуйте не тільки свої ігри, але і суддівство ігор іншими арбітрами, тому що тільки на прикладах можна чомусь навчитися. Але, Боже вас збережи, обговорювати, сидячи на трибуні, дії арбітрів, які судять матч, тим більше, якщо поруч із вами перебувають люди не із суддівського корпусу. Дивіться, аналізуєте, можете дещо записати, але обговорюйте, обмінюйтеся думками тільки після матчу.

Прислухайтеся до порад, які дають не тільки вам, але і іншим арбітрам, тому що, «гордовитий і впертий, не слухаючи порад, незабаром стає жертвою своїх оман». Езоп.

Слухайте, аналізуйте і вчіться, тому що, зрештою, ви вчитеся для себе!

На самоті кожний бачить у собі те, що він є насправді. Аналіз — це дуже важлива річ, але, на мій погляд, тільки САМОАНАЛІЗ дає вірний шлях до вдосконалювання в будь-якій справі, у тому числі і у суддівстві, тому, що тільки самоаналіз вчить вибудовувати логічний ланцюг і самостійно робити висновки.

І сміливіше, сміливіше! Нерозумно боятися того, що неминуче, тоді не вартує і братися за суддівське діло через острах зробити помилку, і тебе будуть за неї обговорювати. Тільки постійні вправи народжують майстерність.

Судити і ще раз судити! Але повторюся, щоб бути об'єктивним і принциповим, ви повинні виходячи на матч, забути всі особисті симпатії і антипатії. Постарайтеся бути об'єктивним не тільки до інших, але і у першу чергу, до себе.

Якщо ви попросите любого суддю розібрати і проаналізувати своє суддівство, ви побачите, як він трактує правила. Я думаю, що переважну кількість сумнівних рішень він виправдає, у тому числі і помилкових. І тільки сильна особистість може сказати: «Я помилився». Слабкий же буде до кінця вивертатися. А це все тому, що люди помічають у собі найменші достоїнства і дуже повільно, знехотя і з великими потугами визнають свої недоліки.

Якщо вам дають пораду — радійте, це означає, що ви гідні того, що вам віддають частину знань, це означає, що в вас бачать перспективу.

І якщо вам пощастило бути призначеним на тур з досвідченим арбітром, не пропускайте щасливу нагоду — ЗАПИТУЙТЕ! Хто ні про що не запитує, той до мети буде йти у два рази довше.

Поспішайте вчитися, але нічого не робіть у поспіху. Системність у будь-якій справі випереджає хаос. Будьте наполегливі і завзяті, тому що завзятість має своїм джерелом БАЖАННЯ, а впертість — навпаки, сильне НЕБАЖАННЯ. Говорять, що тільки геологи ніколи не розкидають камені, вони їх все життя збирають. Так і молодий арбітр, повинен увесь час всмоктувати в себе і збирати те, чому його вчать.

Молоді, недосвідчені арбітри помиляються не тому, що не знають, а тому, що уявляють себе занадто знаючими.

А тому — висновок: щоб бути знаючим, треба постійно вдосконалюватися.

Звичайно, щоб домогтися в житті чогось серйозного, треба володіти багатьма якостями, у тому числі і здоровим честолюбством. Різниця в тім, що для талановитих людей, честолюбство — це трамплін до досягнення мети, а для бездарних — це таран.

Прошу вас не плутати честолюбство з марнославством. Марнославні люди хочуть бути першими за всяку ціну, не гребуючи навіть підлістю. Застерігаючи вас від марнославства, мені хочеться повторити марнолюбним людям давньогрецький вислів, що «бути першим, можна лише тоді, коли ви опанували незайманою». Усе інше — дуже відносно, тим більше в спорті. Сьогодні ти перший, а завтра ти четвертий, або сьогодні ти шостий, а завтра — ти чемпіон! Ставтеся до цього простіше.

І, мабуть, саме головне. Хочеться перефразувати відомого психоаналітика Девіда Юма і сказати, що не кожна людина може стати гарним арбітром, але, бажано, щоб кожен арбітр зміг залишитися нормальною людиною.

Наш улюблений вид спорту, волейбол, гра дуже інтелігентна, з високими вимогами до атлетизму, техніки, швидкості мислення, координації рухів й, звичайно, до інтелекту. Тугодуми, як правило, у нас великих висот не досягають і надовго не затримуються.

І арбітр, як учасник цього спектаклю, повинен повною мірою відповідати цим високим вимогам.

Підготовка до змагань

Арбітр оцінює дії гравців, але і арбітра оцінюють всі, з моменту, коли він прибув на місце змагань. А зустрічають, як відомо, по одежинці, тобто по зовнішньому вигляду. І якщо у вас, наприклад, джинси від Версаче, це одне, а якщо у вас джинси від сусіда-бомжа, це зовсім інше. Якщо у вас імідж легкої неголеності на фоні запаху туалетної води від Хуго Боса, це одне, а якщо у вас легка неголеність на фоні запаху туалетної води з туалету, це, вибачите, зовсім інше...

Загалом, по зовнішньому вигляду можна заглянути у ваш внутрішній світ. Наскільки ви організовані або не організовані, акуратні, або неохайні. Збираючись у дорогу, не забувайте, що одяг повинен бути зручним, і ви повинні виглядати пристойно.

Кілька слів про зайву вагу для особливо вгодованих арбітрів. Є проста формула індексу маси тіла. Треба розділити свою вагу в кілограмах на зріст у метрах, зведений у квадрат. Мій приклад: 1.79м х 1.79м. = 3.20, тепер 88 кг. : 3.20 = 27.5, от це і є індекс маси вашого улюбленого тіла. За нормативами ФІВБ (Міжнародна федерація волейболу) в арбітрів цей індекс не повинен перевищувати 30, але в ідеалі це 27, тому що за нормативами фахівців — дієтологів індекс 28 і вище, вважається ожирінням. Зараз ЄКВ (Європейська конфедерація волейболу) і ФІВБ строго попереджають всіх арбітрів, у кого наступає стадія ожиріння. Більше того, один російський арбітр, кандидат у судді міжнародної категорії із цієї причини був відсторонений від суддівства міжнародних змагань. Висновок, я думаю, зрозумілий.

Початок сезону, ви пройшли щорічний суддівський семінар, успішно здали іспити і одержали перше призначення на суддівство. Що повинен робити в цьому випадку арбітр? Для початку — сильно зрадіти! Вам довірили судити! Це велике щастя в житті, займатися улюбленою справою.

По-друге: з'ясувати, з ким ви будете працювати, хто ваш напарник, хто головний суддя? Чи працювали ви з ними до цього, чи ні? Здзвоніться з ними, перекиньтеся парою слів, це зближує.

По-третє: обов'язково здзвоніться із клубом, що приймає тур, і домовитеся про дату і час вашого приїзду, з'ясуєте, де вас розміщають. Ну і сам головне — ПОЧИНАЙТЕ ГОТУВАТИСЯ!

Про суддівську форму. Ви в ній завжди повинні виглядати, як нова монета. Якщо кросівки і ремінь повинні бути білими, то вони повинні бути білими, а не кремовими або жовтуватими. Перевірте вміст суддівської сумочки, а там, як мінімум, має бути: 2 свистки, картки, манометр, маленький насос, 3м. рулетка, монета для жеребкування. Перевірили? Ну от і добре.

А тепер сідаємо за теорію. Обов'язково перечитайте правила, методику суддівства та суддівські випадки. Я впевнений, ви знайдете щось нове або згадаєте щось позабуте.

Якщо ви вже знайомі з командами, які беруть участь у турі, вам буде легше судити. Ви вже знайомі з технічним рівнем гравців, ви знаєте, як веде гру тренер, ви приблизно маєте уяву про тактичний малюнок команд, як виходить пасуючий, хто частіше атакує із задньої лінії і т.д.

І от ви приїхали на місце змагань. Вас зустріли господарі тура? Чудово! Ні? Не засмучуйтеся, одна зупинка на таксі і ви в готелі. Розмістіться і доповісте головному судді про ваше прибуття, звичайно, якщо він уже є. На рецепції готелю вам підкажуть, де проживають ваші колеги. Уважні хазяї завжди залишать для вас інформацію у чергового адміністратора. Поцікавтеся в головного судді про подальші плани. Не забувайте, з цього моменту ви знаходитесь в його розпорядженні, постарайтеся всі свої дії узгоджувати з ним. Пам’ятайте — вас уже почали оцінювати. Домовтеся про форму одягу на першу нараду і на ігрові дні, щоб не вийшло так, що один арбітр у костюмі, із краваткою, а інший у шортах... Ви вже бригада суддів, постарайтеся бути єдиним цілим.

Перша технічна нарада, це дуже важливий захід. Його проводить головний суддя, і він тут — ГОЛОВНИЙ! Входять представники команд, ви вітаєтеся. Пам’ятайте, що ви вже офіційні особи й, які б у вас не були дружні відносини, постарайтеся втриматися від обіймання і поцілунків, а то виникають ситуації, що одного тренера ви знаєте, і з ним ви обіймаєтеся та цілуєтеся, а іншого тренера бачите вперше і сухо потискуєте один одному руки. Які думки в цього тренера починають народжуватися в голові? Правильно, він уже відчуває нерівні відносини і легкий дискомфорт.

Природно, у нас, як у всіх нормальних людей, є свої симпатії і антипатії. Навчіться їх не показувати. Вас продовжують оцінювати, але вже тренери та президенти клубів. Поводьтеся спокійно, гідно, не смикайтеся. У тренерів можуть виникнути питання по трактуванню правил, і головний суддя може попросити вас відповісти. Будьте готові до цього. Не сидіть, насупивши брови, це ще нікому не додавало ні розуму, ні мудрості. Будьте доброзичливі і привітні, але ні перед ким не шаркайте ніжкою і не плазуйте, поважайте інших і пам’ятайте про людську гідність.

Постарайтеся тактовно уникати розмов про суддів з людьми, які не належать до суддівського корпусу. Ні, ми не секретна структура і не Коза Ностра, але інформація, яку вони почули від вас, може бути використана на шкоду нашій справі нечистоплотними людьми.

День гри — особливий день!

Ми всі різні люди, зі своїм характером, своїм темпераментом, своїми звичками і бажаннями, і кожний з нас по-різному настроюється на гру. Одному треба поспати годинку перед грою, іншому почитати, третьому — прогулятися по набережній або посидіти в парку.

Тому хороший головний суддя відчуває кожного арбітра, і ніколи не буде ганяти вас, вибачте, «стадом».

Якщо ви вже працювали зі своїм напарником, вам буде легше обговорити ваші спільні дії в майбутньому матчі. Якщо ви напередодні відвідали тренування команд, вам буде ще легше. Ви вже звернули увагу на основного гравця, що пасує, і хто в нього знаходиться по діагоналі, як правило, цей гравець частіше за інших атакує із задньої лінії і т.д.

Як правило, судді приїжджають у спортивний зал за одну годину до гри, щоб остаточно переконатися, чи все відповідає вимогам правил змагань. За 30 хвилин до початку гри ви зобов'язані бути в ігровому залі. Ви ще не забули, що ви офіційні особи? Добре. Привітайтеся з тренерським корпусом обох команд, звичайно без обіймання і поцілунків...

Ми не будемо тут розглядати, що повинні робити арбітри до початку гри по хвилинах. Це все є в методиці суддівства, загляньте в неї.

Завдання в арбітрів, на перший погляд, просте: чітко тримати важелі керування матчем у своїх руках. Правда, виконати це завдання не завжди просто, далеко не просто.…Але, це хто на який рівень готовий в даний момент.

Пам’ятайте — працювати треба суддівською бригадою, а не поодинці. Нікому не дозволяйте розбити вашу взаємодію в бригаді, а спроб буде цілком достатньо.

Сконцентруйтеся на грі, не відволікайтеся на непотрібну в цей момент інформацію. Якщо в зал, наприклад, увійшла красива дівчина, зафіксуйте це, але до кінця матчу не відволікайтеся...

До виходу в зал ви повинні були забути про друзів і про недругів, про симпатії і антипатії, ви повинні настроїтися судити ВОЛЕЙБОЛ, що продемонструють дві ці команди. Ви керівники даного спектаклю!

Тренери повинні керувати діями своїх команд, а арбітри повинні керувати ходом матчу, при цьому залишаючись як би в тіні, тому що глядач хоче бачити ГРУ, а не арбітрів. Втручайтеся в гру тільки тоді, коли впевнені на сто відсотків, що помилка була здійснена, і ви зможете пояснити ваше рішення, якщо вас про це попросить ігровий капітан.

Арбітрові, в певній мірі, залишатись в тіні дозволяє гра, але може наступити момент, що як би ти не хотів залишитись непомітним, гра тобі цього не дозволить, тому що ти маєш адекватно відреагувати на ситуацію що виникла.

Згадайте, що, як правило, багато арбітрів знають багато правильних відповідей, але тільки ХОРОШІ АРБІТРИ здатні прийняти вірне рішення вчасно.

Один з важливих моментів взаємодії арбітрів — передбачення ситуації. Я маю на увазі, що, якщо ви уважні до ходу гри, ви відчуєте, коли той або інший тренер захоче взяти перерву, або зробити заміну.

Це, як правило, наступає тоді, коли один із суперників виграв підряд кілька очок або, наприклад, тренер хоче розвернути лінію і робить тактичну подвійну заміну: пасуючого та діагонального.

Під час цих дій, будьте гранично уважні. Від того, як ви проведете першу заміну або перерву, організовано чи ні, багато хто зробить висновок, ви господар становища чи ні.

Недотепні, невпевнені дії арбітрів відразу дратують усіх: гравців, глядачів, тренерів.

Арбітри, які своїми діями не викликають поваги, відразу вносять нервовість у хід гри. Вашу непевність відразу відчують. Тренери і гравці спробують вас перевірити на «характер» і знання. І якщо вони знайдуть слабину, розірвуть моноліт суддівської бригади, ви відразу відчуєте, що керування матчем іде з ваших рук. Більшої катастрофи для арбітрів я не знаю.

Тому — всі ваші дії в бригаді повинні бути злагодженими, жестикуляція чітка, упевнена і зрозуміла всім у залі. Ніяких нервових рухів. Якщо виникає сумнівний момент в організації ведення матчу, краще затримати гру на 5 хвилин, винести рішення відповідно правил, ніж після гри розбиратися 2 години та «нарватися» на протест однієї зі сторін. Як тільки ви «попливете», на вас відразу ж «наїдуть». А, як відомо, немає судді більш безжалісного, ніж юрба добровільних суддів.

І навіть, якщо таке трапиться, — не впадайте в розпач, тому що «тільки слабкі духом люди все бачать через чорну вуаль.» О. Дюма-батько.

Думаю, немає такого арбітра, який би не пройшов через подібні моменти. Невдачі загартовують характер бійця, адже серед нас не повинно бути боягузів.

«Все гарне приходить до того, хто вміє чекати». Ця східна мудрість підтверджена століттями.

Але це не значить сидіти і чекати. Це значить — удосконалюватися і чекати свого часу.

Є три моменти, які полегшать вам гіркоту пережитого моменту — сон, сміх і надія!

Отут дуже важлива підтримка друзів та мудрість головного судді, тому що «немає нічого гидотнішого у житті ніж радість чужому горю», це сказав Августин. У цей момент, момент невдачі, ви побачите щирих друзів, хто допоможе вам розібратися в тому, що сталося, і побачите інших «друзів». Може, я повторюся, але для мене це один з найважливіших моментів відбору в нашу суддівську сім'ю за людськими якостями.

Для мене критерієм оцінки людини є не її звання, не її популярність, а її порядність.

Постарайтеся під час матчу не реагувати на вигуки глядачів «суддю на мило», «що ти там судиш?», тощо. Кожний хоче, щоб його команда виграла. Виховуйте в собі стійкість психіки, а вона міцніє, тільки проходячи через екстремальні ситуації.

Помиляються всі, але, зробивши помилку, не повторюйте: «Я помилився, я помилився, що я накоїв...» Це може викликати чергу помилок через те, що ви зациклитеся на попередній помилці. Продовжуйте працювати! По закінченні матчу ви проаналізуєте, чому помилилися і зробите відповідні висновки, для того щоб не допустити її повторення. Те що з вами сталося ніхто в світі не може змінити, а от на своє майбутнє, як в житті так і в суддівстві ви можете впливати.

Коли ви в матчі працюєте другим арбітром, ніколи не показуйте ні жестом, ні мімікою своєї незгоди з рішенням першого арбітра в оцінці технічних моментів.

Тільки в тому випадку, якщо ви бачите явне порушення правил ведення ходу матчу, що може привести до Протесту, ви зобов'язані підійти до першого арбітра і попередити про невідповідність його рішення і пункту правил.

Другий арбітр — це дуже важлива ланка в керуванні матчем і якщо ця ланка випадає тоді першому арбітрові доводиться дуже складно.

Взагалі, дуже багато суддів слабко працюють в якості другого арбітра. Тут треба бути гарним помічником. Ви повинні навчитися ДОПОМАГАТИ першому арбітрові.

Не всі, на жаль, можуть швидко перебудувати свою психіку з першого арбітра на роботу другого арбітра. Я більш ніж упевнений, що деяким заважає амбіційність. Це явно проглядається, коли перший арбітр молодше і за віком і за званням.

Отут, моментально і вступає в дію неписане правило, що говорить, якщо ти, як другий арбітр, недопрацьовуєш, то перший відразу перепрацьовує, тобто він повинен відволікатися і виконувати ще і частину ваших функцій, що може негативно вплинути на якість його роботи, а значить і всієї суддівської бригади в цілому.

Якщо ви хочете співати в хорі, тобто працювати бригадою, то обов'язково придивіться до диригента, тобто до першого арбітра.

«Сьогодні як другого арбітра я бачив тебе тільки в протоколі» — цю фразу я дозволив собі сказати всього кілька разів за всю мою суддівську кар'єру.

Після цієї фрази кмітливі арбітри розуміли, що не треба соромитися допомагати першому арбітрові, яким би ти званням не володів... Ну, а дурням поради не потрібні, вони і так усе знають...

Навчіться завойовувати свій суддівський авторитет не поступливістю, а неухильним виконанням правил і методики суддівства.

«Добреньким» арбітром бути легко, а от справедливим і принциповим бути куди складніше. Те, що ви були «добреньким» у матчі, забудеться через п'ять хвилин після закінчення матчу, а от те, що ви були непринциповим, вам запам'ятають надовго.

Я вам повинен сказати, що після таких «добреньких» арбітрів дуже складно судити, тому що вони «розпускають» багатьох під час матчу.

Ні, я не закликаю вас бути поліцейськими, але учасників матчу, які своєю поведінкою виходять за рамки правил, треба негайно ставити на місце!

Дуже важливо для арбітра розвивати в собі здатність відчувати зародження конфлікту і навчитися гасити його, не дати йому розвитися і вилитися в конфліктну ситуацію.

Є люди, що володіють дивним «талантом» з нічого створити таку нервову обстановку в матчі, що потім зовсім непросто все повернути в нормальне русло. Це відноситься, як до тренерського корпусу, так і до суддівського.

Є арбітри, які в силу свого характеру, інтелекту і досвіду можуть у секунду загасити «пожежу», що народжується, а є арбітри, які в секунду, з нічого, можуть «організувати» такий ураган, таку буру в склянці води!

Тому дуже важливо, на якому інтелектуальному і психологічному рівні ви реагуєте на репліки, що виходять із боку командних лавок, зон розминки та трибун. Настійливо закликаю вас вивчати методи і манеру ведення матчу і гри тренерами команд. Не забувайте, що і вони вивчають нас не менше, ніж ми їх.

Тренери, як і арбітри, люди різні і будьте готові, що серед них найдуться такі, хто, діючи під гаслом Ордена Єзуїтів «Todo modo» (будь-яким способом), не зовсім чесними методами будуть прагнути виграти зустріч. Будьте готові до різних видів хитрувань і пасток. Постарайтеся навчитися не реагувати на такі моменти занадто емоційно. Спокійно, використовуючи інструменти, які дозволені нам правилами і методикою, розрубайте вузол, що зав’язується.

Є конфлікти, які виникають у грі спонтанно, а є конфлікти, які спеціально організовують для того, щоб зупинити, суперника, який набрав хід та збити темп гри.

У цьому і складається мистецтво суддівства: в ідеалі — не допустити виникнення конфліктної ситуації, а якщо вона все-таки виникла, якнайшвидше прийняти правильне рішення і повернути хід матчу в нормальне русло. І якщо ви швидко і правильно розставите все по місцях і покараєте винних, тоді наступного разу ті, хто організував цю ситуацію, задумаються, чи робити це.

От і закінчилася гра. І якщо в деяких спортивних іграх є нічиї і всі сторони задоволені результатом, то у волейболі немає нічиїх!

А тому, у нас обов'язково одна команда програє і можуть бути незадоволені не тільки результатом зустрічі, але і суддівством. І ми повторюємо вже багато років: закінчилася ГРА, але не закінчився МАТЧ!

Будьте особливо уважні до членів команди, що програла. Арбітрам треба навчитися відрізняти просто людську експресію, невдоволення собою, своєю грою, від некоректної, а часом і зухвалої поведінки, спрямованої убік супротивника, суддівського корпусу, глядачів і т.д. Такі дії повинні негайно припинятися відповідно до наших правил.

Після того, як капітани підписали протокол і ви його перевірили і підписали, віддайте його головному судді і направляйтеся в суддівську кімнату.

Постарайтеся, щоб вас не втягнули в дискусію із приводу матчу, який тільки що закінчився. Не вступайте в розмови з розпаленілими тренерами, президентами клубів, глядачами.

Усі ще дуже схвильовані, для того щоб робити об'єктивні висновки. Подякувавши всій суддівській бригаді, не висловлюйте свої побажання і зауваження членам суддівської бригади при глядачах і командах. Краще це зробіть у суддівській кімнаті.

Не забувайте, що в ході матчу, вас оцінюють, як арбітра, професіонала, а після матчу вас продовжують оцінювати, але вже більшою мірою, як людину.

Розбір гри ми розглянемо в главі, що буде присвячена головним суддям.

Хочу вам нагадати, що наступного разу при призначенні на тур, із двох приблизно рівних арбітрів, виберуть того, з ким приємніше спілкуватися, хто цікавіший, як людина, як ОСОБИСТІСТЬ. Але щоб бути цікавою людиною, особистістю, треба дуже багато знати і вміти, отож будьте різнобічними.

Велике благо для людини — спілкування, а найбільше благо в спілкуванні — збагачення новими знаннями. Не замикайтеся тільки на розмовах про волейбол і суддівство, у світі так багато цікавого, а то вийде як в анекдоті:

— Малюю плакат для стінгазети, товаришу прапорщик!

Серйозним треба бути в СПРАВАХ, а в повсякденному житті треба вміти радуватися дрібницям, як це вміють робити мої друзі, Петро Григорович Раца та Костянтин Шамутін. Але це моя точка зору.

Серйозна людина — не значить похмура людина, а весела людина — не значить легковажна людина. Циркові артисти говорять, що найсерйозніші люди — це клоуни...

Почуття гумору — це взагалі велика якість, що допомагає, як у повсякденному житті, так і у досягненні великих успіхів у професійній діяльності.

Декілька думок про психологічну підготовку

За тридцять чотири роки мого життя в суддівстві волейболу (і звідки вони взялися?) я бачив дуже багато різних арбітрів: від починаючих юнаків до маститих арбітрів-міжнародників найвищого рівня. За багаторічні спостереження я став абсолютно впевнений у тім що:

БОЯГУЗТВО — перекреслює геть-чисто всі інші достоїнства арбітра!!!

За моїм глибоким переконанням, не може боягуз стати хорошим арбітром, тому що кожні 8-12 секунд треба не тільки приймати рішення, але і відповідати за них.

Китайський філософ Конфуцій сказав: «Лише та — помилка, яку неможливо виправити». Боягузтво — саме та помилка у арбітра, яку не виправити, на мою думку, ніякими методами, тому що основи сміливості за багатовіковими спостереженнями самураїв (а вони знали це досконально) закладаються до 5-7 років.

Так що налаштовуйте боягуза, не налаштовуйте, але якщо в нього душа зайченяти, то надягни на нього хоч шкуру тигра, від цього він тигром не стане. Це все виявиться в екстремальній ситуації, і давайте на майбутнє домовимося з вами, що ми не маємо справу із боягузами...

Для гарного суддівства арбітрові недостатньо знати правила і методику, та механічно фіксувати помилки. Арбітр повинен мати інтелектуальні навички і сильну волю, щоб побороти стрес, що наближається напередодні матчу.

Всі нормальні люди хвилюються, тому що хвилювання — це особливий стан всіх функцій організму, який налаштовується на виконання важливої роботи. Зазвичай, у арбітрів хвилювання починає спадати приблизно після 8-10 розігрувань. Хвилювання — це нормально, але не слід боятися наробити помилок. Сама більша помилка (згадали?) — позбавити себе ДОСВІДУ суддівства!

У волейбольних арбітрів під час матчу витрачається велика кількість нервової енергії. Для кожного арбітра, як і для кожної людини, з його темпераментом, типом нервової системи, свій рівень стресу.

Деякі арбітри, побачивши, що головний суддя щось чиркнув у свій листочок, ловлять такий «мандраж», що на якийсь час взагалі випадають із гри! Обличчя покривається всіма барвами веселки, починаються нервові рухи, концентрація розпорошується і, як наслідок — помилки. А насправді, головний суддя просто записав якусь думку.

Дуже добре знімається напруга, коли ви спостерігаєте за розминкою команд, розмовляєте з подавальниками м'ячів, протиральщиками підлоги, лінійними суддями. Перекиньтеся парою слів з головним суддею, якщо, звичайно, він сприяє цьому, а не поводиться, як неприступна скеля...

Кожен суддя, з набуттям досвіду, власними методами позбавляється тривожності до початку матчу. Як правило, тільки люди зі стійкою психікою домагаються успіхів у суддівстві.

Є люди які, умовно, не знають, що 2х2=4, і спокійні, як удави, а є люди, які впевнені, що 2х2=4, і б'ються в нервовій істериці.

Я не закликаю вас не вчити таблицю множення, але, якщо ви в чомусь упевнені, навчіться зберігати спокій, тому що нерішучість утримує волю від корисних дій.

Але пам’ятайте — зайва сміливість це такий же недолік, як і зайва боязкість, тому що зайва сміливість межує із безрозсудністю, а розсудливість нам, арбітрам, втрачати ніяк не можна.

Особисто для себе я придумав формулу психологічного настрою, або, як кажуть на Сході, — мантру. Стоячи на вишці перед початком гри, коли другий суддя випускає на майданчик гравців основного складу і потім перевіряє відповідність розташувань команд, я повторюю цю мантру кілька разів, суть якої зводиться до того, що в матчі я буду діяти чітко, надійно, спокійно і впевнено.

При необхідності, я можу повторити її після тривалих напружених моментів, коли було кілька складних розіграшів м'яча, або підряд декілька моментів на сітці, що вимагають швидкої реакції, великої концентрації і нервової напруги. Після таких моментів серцебиття, як правило, різко частішає, і необхідно себе заспокоїти. Або наближається складна щільна кінцівка сету, коли будь-яка неточність з боку арбітра може вплинути на результат.

От вам ще один із законів суддівства: ГРУ ПОВИННІ ВИГРАВАТИ ГРАВЦІ І ТРЕНЕРИ, АЛЕ НІЯК НЕ СУДДІ!

Свою мантру я іноді повторюю під час технічних перерв, або звичайних, 30-секундних, перерв. Звичайно, для цього не треба падати на коліна і складати руки для молитви, досить сконцентрувати свій погляд на дальній стійці.

Вимовляючи свою мантру, ви повинні тримати в полі зору обидві команди, столик секретаря, столик головного судді та другого суддю. Повірте, повторення своєї формули психологічного настрою тільки зміцнить вашу впевненість у керівництві матчем.

Після матчу, з точки зору психології, треба ставити собі гарні оцінки, щоправда, це складно робити, коли відчуваєш за собою промахи. Треба сказати собі: «Молодець, але от це, це і це наступного разу треба зробити краще». Це набагато корисніше, ніж постійно карати себе за помилки.

Проаналізуйте, зробіть висновки і постарайтеся забути свої промахи. Звичайно, всяка нормальна людина переживає за скоєні помилки, але ці переживання не повинні затягуватися надовго, так і до палати № 6 можна доповзти зі своїм суддівством...

У людського мозку є чудова властивість не тільки запам'ятовувати, але і ЗАБУВАТИ. Стирати з пам'яті непотрібне та гасити неприємні моменти в житті людини.

У спеціальній літературі є маса вправ на розслаблення і концентрацію. Звичайно, це не навчить вас судити, але це допоможе вам у суддівстві.

По дуже точному визначенню Конфуція, боягузтво — означає бездіяльність у момент, коли треба діяти по справедливості (у нашому випадку, за правилами).

Будьте сміливими, тому що наші думки матеріалізуються в ланцюг наступних подій, от тому напередодні матчу ви зобов'язані говорити собі, що матч ви відсудите чітко, спокійно, упевнено і на високому рівні!

У психології існує закон так званих підсвідомих тверджень. Отже, починаючи свій шлях у суддівстві, постійно стверджуйте в собі думку, що дійдете до найбільших висот, і ви отримаєте максимум.

Мистецтво жесту

Тим, хто може наказувати жестами,
ні до чого багато говорити.
Римський Імператор
Веспасіан

Помилки, які фіксуються під час матчу, арбітри показують спеціальними жестами, які пояснюють учасникам матчу і глядачам характер помилки, хто її зробив і хто виграв даний розіграш м'яча.

Спеціальна жестикуляція, це одна з найважливіших складових роботи волейбольного арбітра, тому ваш жест повинен продовжувати вашу думку.

Жест має гармонувати з вашою думкою. Від цього залежить, як ви будете виглядати, розумно або не дуже...

У людини, як у істоти розумної, спілкування проходить декількома каналами. Один з каналів — словесний (або вербальний).

Другий канал — це мова рухів нашого тіла, куди входять жести, міміка, погляди, пози тіла і т.д. Те, що мова тіла несе в собі масу інформації, знали давно, але впритул її вивченням зайнялися тільки наприкінці 70-х років двадцятого століття вчені-біхевіористи, які вивчають поведінку людини в різних ситуаціях. Їхнє завдання полягає в тому, щоб вивчити, як по положенню тіла, жесту та міміці розгадати думки і почуття людини, щоб дати рекомендації про вибір лінії поведінки для дружнього або ділового спілкування, або для прийняття важливих рішень.

Фахівці, що вивчають мову рухів тіла, ще називаються фахівцями з невербального (безсловесному) спілкування.

Отож, жести є частиною мови рухів тіла. Вчені Мерабян і Бердвистл вважають, що словесне спілкування становить тільки 35% особистого спілкування, а 65% інформації передається безсловесними способами. У деяких випадках невербальні сигнали (жести) можуть повністю замінити слова. Я думаю, ви вже здогадалися, яке це має відношення до волейболу взагалі і до суддівства волейболу зокрема.

Дослідження вчених-психологів Олімпійського комітету Італії показали, що під час волейбольних матчів арбітри спілкуються на 90% за допомогою жестів, міміки та поглядів, і тільки на 10% за допомогою слів. Чи вартує після цього говорити, наскільки важлива мова рухів тіла, тобто жестикуляція, для чіткого керівництва арбітрами волейбольного матчу?

Сподіваюся, що важливість цього питання ні в кого не викликає сумнівів, тому — ваші жести повинні дуже чітко і зрозуміло висловлювати ваші думки, бажання та рішення.

Зі свого досвіду ви, напевно, знаєте, що по рукостисканню, жестам під час розмови, по міміці, по тому, як людина сидить або стоїть, можна довідатися дуже багато цікавої інформації про думки та почуття ваших співрозмовників. Людина спокійна чи роздратована, дружелюбна або ворожа, говорить правду або лукавить і т.д.

Так що ваші жести, як арбітра, можуть нести про вас, як позитивну, так і негативну інформацію. Спокійні ви або сильно нервуєте, упевнені в прийнятому рішенні або сумніваєтеся, диригент ви в цьому оркестрі або тільки третя скрипка, чи вселяєте ви своєю поведінкою упевненість або породжуєте сумнів учасників матчу в рівні свого професіоналізму. Тому, так звані дрібниці в жестикуляції, можуть із головою видати внутрішній стан судді.

Робота над жестами, це довгий і кропіткий процес. Ви вже, напевно, помітили, що різні арбітри по-різному показують той самий жест. В одного судді він виглядає гарно, а в іншого, не такий красивий і чіткий .

По-перше: анатомічна будова верхнього плечового поясу, у тому числі рухливість плечового, ліктьового і кистьового суглобів.

По-друге: внутрішній світ арбітра. У внутрішньо неорганізованого або гордовитого арбітра і жест буде відповідний: розхлябаний у пів-руки, або, навпаки — з деякою зарозумілістю і навіть неповагою.

У холерика і у флегматика і жести спочатку відповідають їхньому темпераменту. Перший смикається, а другий показує, як при повільному повторі.

Жест — це продовження вашої думки. Він не повинен ні випереджати думку, ні занадто спізнюватися, тому що поспішність жесту дратує всіх (що він там показав?), а занадто довга пауза між свистком і жестом — народжує сумнів (він, що не впевнений в тому, що свиснув?). Треба знайти ту золоту середину, коли все виглядає чітко, спокійно, упевнено і, нарешті — КРАСИВО!

Так, красиво. Це, мабуть, єдиний момент, де арбітр ще трішечки і актор.

Досвідчені арбітри і дзеркало підкажуть вам, як зробити ваші жести зрозумілими, чіткими і красивими.

Але, це основи. Тепер перейдемо до самих жестів.

Одне з основних правил — жест повинен бути чітким, спокійним, упевненим, ОФІЦІЙНИМ і головне — зрозумілим для всіх, хто хоч трохи розбирається у волейболі.

Жестами ви несете інформацію про прийнятому вами рішенню: якій команді ви віддаєте м'яч, характер помилки, що була зроблена, та хто її зробив.

Я сподіваюся, що ви до початку гри вже домовилися з лінійними суддями та з другим арбітром про взаємодію. Потрібно постійно тримати зоровий контакт між членами суддівської бригади, бажано перед кожним свистком на подачу і після свистка про завершення розіграшу м'яча.

Намагайтеся, щоб швидкість свистків і жестів була однаковою протягом матчу для обох команд, щоб не виходило так, що для однієї команди свистки на подачу даються швидше, а для іншої через більшу паузу. Не повинно бути такого, що в однієї команди ви фіксуєте помилку, буцімто з радістю — швидко, а в іншої команди, як би з жалем, через більшу паузу.

Витримуйте ОДНУ швидкість. І тільки в особливих випадках, сумнівних, жест може бути трохи різкішим і наполегливішим, щоб ні в кого не виникло сумнівів та заперечень до рішення, яке ви прийняли.

У дуже складних ситуаціях подякуйте поглядом лінійному або другому судді, але не треба увесь час кивати їм головою, дякуючи після кожного розіграшу.

У нас є золоте правило: свисток повинен бути даний НЕГАЙНО після здійснення помилки, потім ви повинні подивитися на другого і лінійного суддів і тільки після цього повинні показати жести.

Але, показуючи жести, не дивіться в сторону жесту (не повертайте голову, не задирайте її вгору), погляд повинен бути спрямований на майданчик, як правило, на команду, що зробила помилку, тому що може відбутись негативна реакція на ваше рішення і ви ЗОБОВ'ЯЗАНІ це бачити! У противному випадку, ви не зможете визначити ні порушника, ні міри покарання.

Якщо помилку зафіксував лінійний суддя (наприклад, торкання м'яча блоком), або другий арбітр (наприклад, торкання сітки гравцем) і ігровий капітан просить у вас пояснення, ніколи не показуйте, що цю помилку зафіксували не ви (я тут ні при чому), а інший арбітр.

Пам’ятайте — ви одна бригада, але за все відповідає перший арбітр. Якщо ви не згідні з рішенням іншого арбітра, просто скасуйте його рішення.

Працюючи другим арбітром, не показуйте раніше першого помилки, які зафіксував він. Повторіть жести за ним через невелику паузу, навіть, якщо ви не згідні з його рішенням по технічним моментам гри.

Вимагайте чітких, зрозумілих і своєчасних жестів від тренерів команд, щоб вам і всім було зрозуміло, що хоче тренер: взяти перерву для відпочинку, або зробити заміну.

Якщо тренер хоче зробити більше однієї заміни, він повинен чітко показати вам, скільки замін він хоче зробити.

До того, як гравець увійде в зону заміни, ви повинні стати на кут бічної лінії і продовження лінії атаки обличчям до секретаря. Після завершення процедури заміни або закінчення перерви на відпочинок, ви повинні показати першому арбітрові жест, що все готово до продовження гри на стороні ПРИЙМАЮЧОЇ команди.

Під час розіграшу рухайтеся, але не смикайтеся, відходьте від стійки убік, максимум на 1 метр, бо ви можете не встигнути перейти на сторону команди, що захищається. Відходьте і підходьте до стійки під час розіграшу, залежно від ситуації, від 1м. до 3м. і не ховайтеся за стійкою. Плечі тримайте паралельно бічній лінії.

Якщо, наприклад, атакує команда ліворуч від мене, я стою, праворуч від стійки так, що моя ліва нога перебуває на уявному продовженні центральної лінії. М'яч переходить на праву сторону майданчика. Я негайно переходжу на ліву сторону майданчика, і тепер моя права нога перебуває на уявному продовженні центральної лінії.

Ви повинні зайняти таке положення, щоб поглядом контролювати площину уздовж сітки та центральну лінію. Якщо ви відійдете далі, блокуючі гравці можуть перекрити вам огляд, і ви побачите тільки їхні спини, а не ділянку сітки перед ними.

Якщо ви бачите, що перший арбітр готовий дати свисток на подачу, зробіть крок уперед і по цьому руху тренери повинні зрозуміти, що звертатися до вас із проханням про заміну або про перерву вже даремно і пізно.

По закінченні розіграшу, після того, як ви показали жести, зробіть крок, два кроки назад, ніби розслаблюючись, скидаючи нервову напругу.

Коли ви контролюєте розміщення приймаючої команди під час подачі, не ВІДВЕРТАЙТЕСЯ від гравця, що подає. Периферичним зором постарайтеся зафіксувати момент удару по м'ячу гравцем, що подає.

Під час розіграшу, не показуйте першому арбітру жестом, що ви бачили торкання м'яча блоком, це може відволікти його увагу. Покажіть це відразу по закінченні розіграшу. Хоча, по великому рахунку, торкання м'яча гравцями, що блокують, це прерогатива першого арбітра і лінійних суддів. Як другий, ви можете допомогти, але не НАПОЛЯГАТИ! Тай то, тільки в тому випадку, якщо момент був недалеко від вас, а не біля першого арбітра.

2001 р. Чемпіонат світу серед молодіжних збірних у м. Санто-Домінго. Я перший арбітр матчу за третє місце між збірними Китаю та Італії. Другий арбітр — японець Іто. Перший сет, 3:1 попереду китайська збірна.

В півтора метрах праворуч від мене, із четвертої зони, атакує гравець італійської збірної, і м'яч після удару, не торкаючись рук блокуючих, іде в аут. Я це чітко бачу, тому що в такі моменти я відхиляюся в сторону атакуючого гравця. Дехто говорить, що навіть занадто, але для мене важливіше побачити траєкторію польоту м'яча.

Я бачу чистий аут. Містер Іто стоїть на дванадцятому метрі від моменту і показує мені торкання м'яча блоком. Я не погоджуюся з ним, показую жест аут і віддаю м'яч китаянкам.

Жест містера Іто бачить тренер команди Італії і просить свого капітана з'ясувати цей момент. Капітан підходить до мені і запитує, чи бачив я жест другого арбітра? Я відповів, що бачив, але момент був поруч зі мною, і я впевнений у своєму рішенні (до речі, італійські гравці навіть не апелювали по цьому моменту). Китаянки в цьому матчі легко обіграли італійок 3:0 і завоювали бронзові медалі чемпіонату.

Після матчу, інспектор А.Холвей запитав мене, чому я не підтримав другого арбітра? Я попросив прокрутити відеозапис гри, і після цього усі погодилися з моїм рішенням, і містер Іто також.

Потім я додав, що згідно нашої методики, торкання м'яча блоком це прерогатива першого арбітра і лінійних суддів, і другим арбітрам у таких ситуаціях треба бути дуже акуратними, тим більше, коли момент відбувається поруч із першим арбітром.

Дуже уважно ставтеся до моменту, коли ви, як перший арбітр, повинні показати картку за затримку гри або за порушення правил у поведінці.

Постарайтеся в цей момент зберегти нейтральний вираз обличчя, хоча, зізнаюся, це не завжди легко. Одні арбітри показують картку із саркастичною усмішкою, в інших — вираз обличчя, як у Отелло, що душить свою кохану. Постарайтеся показати картку спокійно, упевнено і не тремтячою рукою.

Коли ви працюєте другим арбітром і показуєте жест в сторону команди, що буде подавати, обов'язково стійте на стороні команди, яка зробила помилку. Усім буде зрозуміло, що помилилася ЦЯ команда. Рука при цьому повинна перетинати уявне продовження центральної лінії.

Ви повинні дуже уважно стежити за жестами членів обох команд. Якщо ви побачили образливі жести, спрямовані в сторону арбітрів, членів команд або глядачів, попередження або покарання повинне відбутись негайно!

Під час матчу ваші жести повинні бути такими, щоб усе у вас говорило про спокій, врівноваженість і впевненість. Невпевнений жест, так само, як і невпевнений, слабкий свисток, породжує сумніви.

Хочу сказати вам декілька слів про те, як необхідно вести себе на суддівській вишці.

Ви вже засвоїли, той, хто стоїть на вишці — відповідає в матчі за все і за всіх! Ви диригент, ви бос, ви головнокомандуючий, а по-нашому — ви ПЕРШИЙ арбітр матчу! Матчу, а не гри, тому що матч починається задовго до гри і закінчується не відразу по закінченні гри. І весь цей час, погляди всього спортивного залу оцінюють не тільки, які рішення ви приймаєте, але і як ви їх підносите учасникам матчу та публіці.

Суддівська вишка — це те лобне місце, звідки починаються дві дороги: по одній дорозі ви дійдете до п'єдесталу і зійдете на нього з гордо піднятою головою, а по іншій — ви провалитеся в яму і боляче розіб'єтеся, і буде потрібно дуже багато сил і часу, щоб вибратися з неї. Тому, з перших же секунд, як тільки ви зайняли місце на вишці, щоб у вас не діялося в душі, ви зобов'язані випромінювати спокій і впевненість!

Повна зібраність, концентрація уваги, спокій, ніяких нервово-паралітичних рухів, ніякої розхристаності в позах, але і не надувайтеся від важності, як індик.

Пам’ятайте, що враження про вас на 90% формується в перші 2-3 хвилини контакту, і другого шансу змінити перше враження у вас може більше не бути.

Уникайте поз і жестів, які викликають роздратування в інших, показують зарозумілість і навіть презирство. І, якщо ви, відповідно до правил, комусь у чомусь відмовляєте, ви повинні показати спокійний, зупиняючий жест, а не зневажливо відмахуватися. Ви хочете, щоб до вас ставилися з повагою? Точно так само і ви зобов'язані ставитися до всіх учасників матчу.

Уявіть собі першого арбітра, що у перерві між партіями, розвалившись, сидить, закинувши ногу на ногу, а обидві руки в замку за головою. Уявили? На березі моря це проходить, а в матчі, я думаю, ви погодитеся, це викличе, щонайменше, легке здивування.

Коли ви відганяєте собаку, у вас одні жести, слова і рухи, а коли ви відмовляєте, наприклад, ігровому капітану, глибоко впевнений, у вас повинні бути зовсім інші і слова, і жести, і рухи.

Не забувайте, що матч може транслюватися по телебаченню і камера «наїде» на вас великим планом, а в цей момент у вас такий вираз обличчя, що Цербер з вами поруч не стояв, а очі ревнивця, у порівнянні з вашими, як дві волошки на світанку...

Буває, що ви явно помилилися. Наприклад, не побачили два торкання, ракурс був не дуже зручний, м'яч від вас був закритий гравцем, але всі бачили ці два торкання, і, якщо ви людина розумна і сильна, ви визнаєте і виправите свою помилку. Цим ви не зіпсуєте, а тільки зміцните свій авторитет. Досить підняти руку і потім притиснути її до грудей і усі зрозуміють, що ви визнали свою помилку.

Зрозуміло, якщо ви в матчі десять разів зміните своє рішення, тоді вам краще спочатку потренуватись на «кішечках», а потім уже судити відповідний рівень змагань.

Пам’ятайте — тренери повинні керувати грою своїх команд, а арбітри повинні керувати МАТЧЕМ!

Вся ваша поведінка повинна вказувати на те, що ви керівник матчу, але керівник, який не випинається, а допомагає командам показати всю свою майстерність на радість любителям волейболу.

А зараз розглянемо питання про зони і території спілкування

Як відомо, всі тварини, птахи, люди, країни мають свою територію. Отож — територія, це зона або простір, що людина вважає своєю власністю. Для жителів безкрайньої Півночі — це можуть бути десятки і сотні кілометрів, а для жителя комунальної квартири — це два метри за шафою тітки... Але і у тому, і в іншому випадку, кожний буде захищати свою територію від непрошених гостей.

І в арбітрів теж є своя територія: у першого — це суддівська вишка, у другого — це простір зони замін, у головного — це простір навколо столика головного судді.

У людей, як стверджують вчені-біхевіористи, існує чотири зони спілкування.

Це відстань між людьми від 15 до 50см. Тільки дуже близьким людям дозволено в неї вторгатися: це батьки, діти, чоловік і жінка, близькі друзі і т.д.

Думаю, жоден нормальний арбітр не дозволить собі спілкуватися під час матчу з ким би це не було на такій відстані.

На такій відстані ми, як правило спілкуємося на роботі, на офіційних зустрічах, вечірках... На цій відстані ми можемо спілкуватися перед матчем і з лінійними суддями, і з секретарем, і з протиральниками підлоги, і з подавальниками м'ячів, коли пояснюємо їм, як ми повинні взаємодіяти під час матчу.

Це відстань від 1.20м. до 3.50м. Це саме те, що нам треба під час ГРИ. Тобто, всі розмови з тренерами, ігровими капітанами повинні відбуватися в цих межах.

Якщо ви другий арбітр, не дозволяйте нікому, крім гравця заміни входити в зону заміни під час сету. Уважно стежте за репліками, жестами і рухами членів команд, спрямованих у сторону столика головного арбітра.

Якщо ви перший арбітр, і до вас звертається ігровий капітан з питанням, не дозволяйте йому підніматися до вас на вишку або трясти її, це ваша територія і не дозволяйте порушувати її кордонів.

Під час гри жоден член команди не повинен наближатися до жодного члену суддівської бригади ближче, ніж це визначено соціальною зоною. І якщо ви бачите, наприклад, що тренер підходить до лінійного судді, і починає з'ясовувати, що той показав — негайно після закінчення розіграшу, попередьте або покарайте його через ігрового капітана. Якщо під час гри до столика секретаря або головного судді підходить хтось з членів команд, з'ясуєте, у чому справа і тільки після цього приймайте рішення.

У нас це, наприклад, показ картки члену команди, що перебуває на лаві запасних або знаходиться в зоні розминки.

Або, якщо перший арбітр захоче показати свої знання і звернутися до високоповажної публіки про політичну ситуацію в Гондурасі, тоді суддівська вишка для цього виступу дуже підходить…

З усього, що було сказано вище, робимо висновок: якщо ви хочете, щоб люди ставилися до вас із повагою як до арбітра і почували себе з вами комфортно, як з людиною — тримайте дистанцію, як у прямому, так і у переносному значенні…

Оцінка технічних дій з м'ячем

Наскільки мені не зраджує пам'ять, у більшості спортивних командних ігор гравець може зловити, зупинити, потримати м'яч, подивитися по сторонах, оцінити обстановку та розміщення своїх й чужих гравців, і після цього віддати передачу. У волейболі таке поняття, як «володіння м'ячем» існує тільки теоретично.

Наприклад, у футболі, баскетболі, гандболі, водному поло гравець може володіти м'ячем і десяток секунд, у волейболі ж це заборонено правилами. Якщо в інших спортивних іграх прийом і передача м'яча можуть виконуватися у дві дії — прийняв, потримав, віддав, у волейболі прийом і передача м'яча — це ОДНА дія, і тому техніка обробки м'яча повинна бути доведена до досконалості і автоматизму.

У волейболі гравець, приймаючи м'яч, уже робить передачу, і, бажано, не в сусідню стінку, а своєму партнерові, до того ж у певне місце, на певну відстань, на потрібну висоту і з певною швидкістю! І все це за невелику частку секунди!

Від рівня техніки обробки м'яча гравцями залежать тактичні побудови і комбінаційні дії команди. Про яку тактику або комбінації може йти мова, якщо м'яч після першого прийому направляється не до гравця, що пасує, а летить у ряди глядачів? Тому ми часто бачимо, як гравців, які, м'яко кажучи, не дружать з прийомом, часто «ховають» при подачі суперника.

Раніше, в 60-70р.р. двадцятого століття, волейболісти були більш універсальними, тобто володіли практично всіма технічними елементами обробки м'яча: приймали, нападали із всіх зон, пасували, захищалися і блокували у всіх зонах. Потім наступила ера вузької спеціалізації, та такої глибокої, що зараз ми часто бачимо, як гравці, у досконалості опанувавши одними технічними прийомами, не можуть виконати на хорошому рівні інші технічні прийоми. Зараз гравець першого темпу може просто не вміти нападати із четвертої зони, а більшість нападаючих часто з помилкою виконують просту передачу двома руками зверху...

Волейбол став іншим. Більш швидкісним, більш атлетичним, але, на мій погляд, менш технічним. М'яч менше часу став перебувати в грі. У середньому, один розіграш триває 8-15 секунд. Атакуючі дії явно переважають над можливостями захисту.

Тому останнім часом внесено дуже багато змін у правила для того, щоб підсилити можливості захисту і продовжити розіграш м'яча. Тепер нам дозволили грати навіть ногами, до речі, дуже багато м'ячів у захисті рятується таким способом. Введено гравця Ліберо (вільного захисника), який на задній лінії міняє високорослих гравців, щоб підсилити гру в захисті.

Практично ми не судимо перше командне торкання (сподіваюся, ви знаєте 4 види першого командного торкання), коли воно виконано без затримки і кидка, м'якше оцінюємо технічні дії в захисті.

Робиться дуже багато для того, щоб м'яч якомога довше перебував у грі, тим самим підвищуючи видовище волейболу, залучаючи глядачів на наш улюблений вид спорту.

Але! Незважаючи на всі ці нововведення, ми, судді, продовжуємо оцінювати правильність виконання технічних дій з м'ячем.

У нас, на відміну від інших видів, важливо не тільки, що ти завоював очко, але дуже важливо, чи правильно ти виконав технічні дії з м'ячем при завоюванні очка, і якщо ні, тоді очко додадуть не тобі, а суперникові.

У футболі, водному поло, гандболі не важливо, технічно ти забив м'яч або не технічно, на табло висвітиться 1:0... Там судді, у відмінності від нас, не оцінюють техніку «забивання» або передачі м'яча.

От у цьому і є кардинальна відмінність суддівства волейболу від більшості інших видів: ми оцінюємо техніку обробки м'яча: при подачі, при організації атаки, при захисних діях, при блокуванні. У нас важливо не тільки що ти робиш, але і наскільки правильно ти це робиш із технічної точки зору.

Гра з м'ячем — це найважливіший елемент волейболу, а суддівство гри з м'ячем — одна з найважливіших навичок волейбольного арбітра. Зі всіх «ігрових» арбітрів тільки волейбольний арбітр оцінює кожне торкання гравця з м'ячем. Увесь час в ігрових діях з м'ячем арбітр повинен вирішувати, була помилка, чи ні. А це постійна концентрація уваги та нервова постійна напруга через зоровий аналізатор, тобто величезне навантаження на очі.

Кожен розіграш — це нервова напруга, а от між розіграшами (6-8 сек.) є момент, який ви повинні навчитися використати для відносного розслаблення.

Найважливіший критерій в оцінці гри з м'ячем — ЦЕ РОЗУМІННЯ, ЩО ТАКЕ ПОМИЛКА В ГРІ З М'ЯЧЕМ! Ще раз хочу звернути вашу увагу, що, за моїм глибоким переконанням, тільки арбітри, які самі займалися волейболом, і тому не тільки знають правила, але й ВІДЧУВАЮТЬ гру, здатні на високому рівні оцінювати технічні дії з м'ячем.

У нас ні при першому командному торканні, ні при атакуючому ударі, ні при блокуванні або захисних діях, М'ЯЧ НЕ МОЖЕ БУТИ ЗАТРИМАНИЙ І КИНУТИЙ. А при другому і третьому торканні гравець не може торкатися м'яча послідовно два рази в одній ігровій дії, затримувати і кидати його.

Коли ви оцінюєте технічну дію, не звертайте уваги ні на положення тіла гравця до, під час і після контакту з м'ячем, ні на ЗВУК ПРИ КОНТАКТІ! Це не має ніякого значення!Значення має тільки те, що відбувається безпосередньо під час контакту з м'ячем.

Якщо м'яч відскакує не в ту сторону, куди хотів гравець, ЦЕ ЩЕ НЕ ПОМИЛКА! Якщо гравець робить щось незвичайне при обробці м'яча, ЦЕ ЩЕ НЕ ПОМИЛКА!

Пам’ятайте — що не заборонено, те дозволено!

Одні арбітри судять гру з м'ячем дуже суворо, інші — більш ліберально, м'яко, за що вислуховують багато дорікань від тренерів та гравців професійних команд, але більшість арбітрів фіксують помилки гри з м'ячем між двома цими стандартами, не дуже суворо, але і не дуже м'яко.

У кожного арбітра — свій стандарт оцінки гри з м'ячем, тобто це суб'єктивна думка і суб'єктивне рішення даного арбітра.

Інша справа — чи підходить його стандарт під даний рівень змагань?

Якщо ліберальним арбітром будуть задоволені на змаганнях починаючих волейболістів, на аматорському рівні, то навряд чи ним будуть задоволені професійні команди на рівні чемпіонатів України, Європи або Світу.

Важливо, щоб арбітр однакові дії з м'ячем і оцінював ОДНАКОВО, а не по-різному для обох команд. Витримуйте свій стандарт від початку і до кінця матчу.

Звичайно, що ваш стандарт оцінки гри з м'ячем повинен з роками удосконалюватися і підвищуватися!

При контакті з м'ячем оцінюйте тільки те, що відбувається під час самого контакту. Арбітр повинен оцінювати те, що він бачить, а не те, що він ХОЧЕ бачити!

Якщо м'яч затриманий — це помилка! Якщо під час скидки гравець рукою супроводжує м'яч або міняє напрямок руху — м'яч затриманий — помилка!

Якщо м'яч торкається двох частин тіла послідовно при другому і третьому торканні — це помилка — два торкання! Кидок блоком — помилка! І т.д.

Дуже важливо! Якщо в момент торкання з м'ячем вам перекрили поле зору — негайно подивіться на другого арбітра!

Особливо у випадку, коли, граючи в захисті, кисть гравця лежить на підлозі (так званий пін-кейк) і м'яч опускається на неї. Першому арбітру зверху не завжди добре видно, чи торкнувся м'яч підлоги, чи торкнувся м'яч тільки кисті або одночасно кисті і майданчика. Ракурс погляду у першого арбітра не завжди зручний, тому в нього є ще п'ять арбітрів, з якими він зобов'язаний постійно взаємодіяти. Миттєво подивіться на другого арбітра. З його позиції цей момент може бути оцінений набагато чіткіше, і, якщо була зроблена помилка, він допоможе вам її зафіксувати.

Чим вище рівень змагань, чим вище рівень технічної підготовки гравців, тим менше, на мій погляд, повинно бути лібералізму в оцінці технічних дій з м'ячем.

Не забувайте, гравці і тренери теж вивчають і пристосовуються до вашої манери суддівства, і якщо ви сьогодні судите досить суворо, а завтра — м'яко, вас просто не зрозуміють ні команди, ні глядачі, ні головні судді...

Суддівство сіткових моментів

А тепер звернемося до суддівства так званих сіткових моментів.

Гра поблизу сітки та безпосередньо над нею — одна з фундаментальних складових частин волейболу. Адже, як правило, друга передача, атакуючий удар, блокування відбуваються в безпосередній близькості від сітки або над сіткою, і ось тут від судді потрібно максимум концентрації уваги та швидкість оцінки ситуації для прийняття правильного рішення. Коли м'яч над сіткою, і боротьбу за нього ведуть кілька гравців обох команд, найважливішими є моменти, коли ви визначаєте:

Як вам вся ця маса варіантів сіткових моментів? Мені дуже подобається! Особливо, коли ця маса перебуває на папері...

Миттєво оцінити обстановку сіткового моменту та винести правильне рішення — це вищий пілотаж суддівства технічних моментів у волейболі!

Тут акумулюється багато якостей і навичок арбітра:

Закінчуючи розмову про оцінку технічних моментів у грі з м'ячем, мені б хотілося запропонувати вам дискусію з питання м'якості суддівства «незручних» м'ячів.

Щоб вам було зрозуміло, про що це я веду мову, почну з конкретного прикладу.

Гравець команди «А» подає силову подачу в стрибку, пов'язану з великим ризиком помилитися, але, якщо вона проходить, то сильно ускладнює супернику прийом і, як наслідок, організацію комбінаційної атакуючої гри. Тобто подаючий свідомо ризикує! І якщо він помиляється, я, як арбітр, фіксую його помилку. Наприклад, заступ, м'яч пішов в аут, м'яч потрапив у сітку і т.д.

Але от його ризик виправдався, і подача пройшла. Гравець команди «Б» погано прийняв м'яч і пасуючий, організовуючи атакуючі дії, повинен з незручного положення пасувати, доганяючи м'яч. І пасує він з помилкою, значною, не значною, не має значення, але з помилкою!

«Іноді, коли гравець перебуває в не дуже зручній позиції, для того, щоб зіграти м'яч, перший суддя МОЖЕ БУТИ МЕНШ СУВОРИМ у суддівстві помилок, які стосуються торкань м'яча.» Це цитата з перекладу міжнародної методики суддівства, випущеної ФІВБ в 2005 р. стор. 8, пункт 7, Правило 9. Але може — це не значить, що повинен.

Я згідний менш суворо судити торкання м'яча при захисних діях. Це так, і ще раз так! Але не в організації атаки! Атака у нас і так значно перевершує захисні дії. І навіщо тоді годинами відпрацьовувати силову подачу в стрибку і ризикувати в грі, знаючи, що суддя не зафіксує помилку в передачі пасуючому гравцю суперників?

Повторюю, я зараз веду мову про другу передачу, спрямовану на організацію атаки, і ця передача повинна бути виконана чисто, тобто без затримки і кидка.

Суддя — це експерт, і я, як суддя, не повинен відповідати за погану технічну підготовленість приймаючого гравця. Це він створює незручності своєму пасуючому неякісним прийомом і суддя не повинен штучно вирівнювати ситуацію.

Зміст змагань і полягає в тому, хто краще готовий, у тому числі і у технічному плані. Якщо я, наприклад, бігаю 100 м. швидше за суперників, невже я повинен їх чекати, тому що вони гірше готові? Навіщо тоді змагатися? Це я про вирівнювання шансів.

Рівності в природі ніколи не було, немає і не буде, і, в принципі, її не повинно бути! Повинна бути РІВНОПРАВНІСТЬ, тобто у всіх повинні бути рівні умови НА СТАРТІ, як у житті, так і у спорті.

Але від талановитості та працездатності завжди будуть різні результати. Якщо хтось роботу виконує краще, чому він повинен оцінюватися так само, як і той, хто цю роботу виконує гірше?

І в спорті арбітри не повинні вирівнювати шанси талановитих і бездарних, сильних і слабких, готових до боротьби і непідготовлених і т.д.

Дуже погано, коли арбітри вирішують долю матчу. Долю матчу повинні вирішувати тренерська думка та виконавська майстерність спортсменів, а справа арбітрів стежити, щоб це відбувалося відповідно до правил!

Я нікого не закликаю слідувати за мною. У кожного свій шлях, як у житті, так і у суддівстві. Це просто моя точка зору на це питання.

Я віддаю перевагу тому, щоб розіграш продовжувався за рахунок високої техніки обробки м'яча, а не за рахунок технічного «бруду».

І під завісу цієї глави хочу висловити вам ще одну думку, не безперечну, але, на мій погляд, тим і цікаву.

Ця думка про механічне виконання функцій арбітра, яке доходить часом до парадоксальності.

Іноді, на мій погляд, зафіксувати технічну помилку буде більшою помилкою, але не за буквою правил, а за духом гри.

Правила волейболу — це Закон волейболу, і вони існують для того, щоб розвивати волейбол. Так от, в ім’я духу цього Закону, іноді можна порушити його букву. Ця моя думка для багатьох досвідчених арбітрів буде звучати як абсурд... і це нормально.

Ну, наприклад, захисник доганяє на десятому метрі і грає дуже складний м'яч, що відскочив від блоку, а в цей час, блокуючий, що приземлився, на розвороті повністю переступає центральну лінію.

Я 99% даю на те, що ніхто не бачив цієї помилки, крім другого арбітра, тому що всі дивилися на чудову гру захисника, і глядачі, і гравці обох команд, і тренери.

Лунає свисток другого арбітра, що зафіксував цей сантиметровий перехід центральної лінії, і відразу спортивна арена ділиться на люто обурених і на тих, хто радісно схвалює це рішення. А найцікавіший момент, від якого захопило дух всіх глядачів (дістане — не дістане), обірваний!

І що цікаво: тренери згадують про дух гри, коли така технічна помилка не фіксується суддями на їх стороні, а якщо така технічна помилка не фіксується на стороні суперника, тренери миттєво згадують про букву правил!

І таких моментів може бути безліч. Це і помилки при заслоні, це і помилки при торканні сітки гравцем, це і сантиметрові порушення в розташуванні... Це вічно дискусійні питання...

А нам що робити, друзі-арбітри? Що головніше, БУКВА правил чи ДУХ гри, ДУХ гри чи БУКВА правил? А може, знайдемо не протиріччя, а єднання? Так є в цього питання рішення, чи ні? Складно відповісти однозначно..., але тим і цікаво.

Кажуть, що принциповість не повинна заважати здоровому глузду. Погоджуюсь. Але хто мені покаже цю найтоншу грань в суддівстві, де поняття принциповості повинне переходити в поняття здорового глузду і навпаки? І те, що для одного є здоровим глуздом, у іншого викликає люте неприйняття... А ви для себе вже вирішили це питання?

Робота зі свистком

У цьому розділі ми з вами розглянемо свисток як виріб, як звук і як засіб керування матчем.

Свистки, як вироби, можуть бути виготовлені з різних матеріалів. Вони бувають дерев'яні, металеві, керамічні, пластмасові і т.д.

Дерев'яні та керамічні свистки й усілякі свистульки більше використовують як музичні інструменти на народних гуляннях і забавах. Вони гарні в якості сувенірів, але для суддівства вони не придатні.

Металеві свистки, природно, зроблені з металу. Їх дуже неприємно тримати в роті півтори години, та й під їхньою вагою нижня губа може відвиснути до підборіддя, що явно не прикрасить ваше улюблене відображення в дзеркалі...

Але їх дуже люблять використовувати працівники ДАІ. По-перше, вони вічні, по-друге, завдяки великій вазі, їх можна використати як засіб приборкання неслухняних водіїв або захиститися від нападу хуліганів... У суддівстві волейболу я не рекомендую вам застосовувати такі свистки.

Найсучасніші свистки, це свистки із пластику всіляких форм і розмірів, які виробляють багато фірм. Це «Акме», «Мікаса», «Фокс» і багато, багато інших. Зараз переважна більшість арбітрів, які судять змагання найвищого рівня, використовують свистки «Фокс-40 Класік».

Цей тип свистків відрізняє гарний дизайн, висока якість звуку і зручна форма, що дозволяє без напруги використовувати їх під час досить тривалих матчів.

На сьогоднішній день рекомендую вам саме цей тип свистків, але попереджаю вас про всілякі підробки, де форма свистка та ж сама, а от звук зовсім інший. Будьте уважні при покупці свистків.

Одна з основних якостей цього типу свистків це те, що його чутно при ста тисячах ревучих від захвату глядачів, і те, що він не дратує і не втомлює своїм звуком, навіть коли в спортивному залі перебуває всього двадцять чоловік.

Наскільки мені відомо, свистки можуть видавати звук трьох типів: однотонний свист, трель і сирену.

Ось ці два типи — трель та сирена і використовуються найчастіше в суддівстві. Наприклад, свисток «Акме» типу «Зандерер» — це свисток-трель, де усередині свистка, як правило, використають кульку або турбіну, а от свисток «Фокс-40 Класік» — це свисток-сирена.

Який тип свистка ви виберете для себе, це ваша справа та ваш смак.

Не забувайте про зовнішній вигляд. Гарний свисток і висіти повинен на гарній стрічечці, а не на шнурівці від старого дідового черевика, у якому воювали ще проти Колчака, або на ланцюзі, вибачте, від унітаза.

Зверніть увагу на всілякі написи на стрічечках. Є фірмові стрічечки різних спортивних фірм, а є стрічечки для бейджиків різних симпозіумів і з'їздів із усілякими написами. Головне, щоб ці написи не ображали расових, національних і релігійних почуттів.

На Чемпіонаті світу 2003 р. у Польщі серед молодіжних збірних я готувався судити черговий матч і, як це належить, за 30 хв. ми з моїм колегою із Бразилії, містером Делаква, вийшли на спортивну арену. Через 5 хвилин до мене підійшов один із представників суддівського комітету і запитав, чи не можу я поміняти стрічечку на моєму свистку? Справа в тому, що в мене свисток висів на стрічечці, де з однієї сторони було написано «Фокс-40», а на іншій стороні — напис фірми «Молтен», а генеральним спонсором Чемпіонату світу була фірма «Мікаса».

Оскільки суддів на вишці досить часто показують по телебаченню великим планом, то організаторам не дуже хотілося б засмучувати генерального спонсора написом конкуруючої фірми, що теж випускає волейбольні м'ячі високої якості. А оскільки в мене, на жаль, немає індивідуального контракту з фірмою «Молтен» на рекламу її продукції, я без особливих заперечень поміняв стрічечку на іншу і одержав величезну подяку від організаторів за розуміння ситуації...

Свисток — це один з інструментів, за допомогою яких арбітр керує матчем.

Мистецтво жестикуляції волейбольного арбітра, що сприймається через зорові аналізатори, ми вже з вами розглядали.

Свисток, як засіб керування учасниками матчу, природно впливає на слуховий аналізатор, тому бережіть слух всіх, хто навколо вас.

Силою звуку свистка треба керувати і тому, якщо на матчі присутні сто глядачів, сила свистка не повинна бути такою же, як при десяти тисячах глядачів.

Якщо матч проходить у невеликому спортивному залі, рівень свистка повинен бути таким, щоб вас усі чули, але щоб ви нікого не стомлювали децибелами.

Якщо в залі десять тисяч радісних любителів волейболу, тоді головне, щоб вас чули гравці, ось тут вже треба дути з усієї сили.

Свисток у матчі може бути тихим або голосним, різким і коротким, або тривалим, головне, щоб він у вас був ВПЕВНЕНИМ, а не ТРЕМТЯЧИМ від сумніву, як осиковий листок на вітрі.

По свистках арбітра, так само як і по його жестикуляції, фахівець може багато чого зрозуміти: нервує арбітр чи він спокійний, сумнівається у своєму рішенні чи абсолютно впевнений, об'єктивний він або, навпаки, упереджений і т.д.

Ну і, мабуть, найголовніше: ваш свисток повинен пролунати вчасно!

От це визначення «вчасно» і показує ваш рівень суддівства на даний момент. Ви або дратуєте всіх своїми свистками, або з їхньою допомогою чітко та впевнено керуєте ходом матчу і грою.

Під час волейбольного матчу арбітр, даючи свисток, дозволяє почати якусь дію учасникам матчу або сповіщає їх про своє рішення зупинити будь-яку дію.

Давайте розглянемо кілька типів звуків, які може застосувати досвідчений арбітр, використовуючи свисток.

Він повинен звучати м'якше і трішки довше, як запрошення. Це свисток на початок офіційної розминки, це свисток на подачу, це свисток на перерву, це свисток на заміну, це свисток про закінчення перерви.

Цей свисток повинен бути різким, коротким, що обриває дію. Він повинен пролунати, як команда «СТОП» — рішуче, з підтекстом, наказуючи, що робити. Він повинен показати всім учасникам матчу, що ВИ ПРИЙНЯЛИ РІШЕННЯ!

Як правило, це свистки, якими арбітри фіксують помилки в технічних діях з м'ячем, торкання сітки гравцем, перехід центральної лінії, заступ на подачі, помилки в розміщенні.

Ще раз хочу нагадати вам, що свисток-заборона повинен пролунати МИТТЄВО після того, як ви визначили, що помилка була здійснена! Для чого це необхідно? Простий приклад, що зустрічається досить часто в наших матчах.

М'яч після удару атакуючого гравця приземляється в ауті, і, МАЙЖЕ в цей же момент, блокуючі гравці суперників торкаються сітки. Хто першим зробив помилку?

Незрозуміло. І якщо ви, як перший арбітр, спізнилися зі свистком, а другий арбітр свиснув помилку у гравців, що блокують, тоді виграє очко атакуюча команда, що в даному моменті не відповідає дійсності, тому що м'яч упав в аут РАНІШЕ, ніж гравці, що блокують, торкнулися сітки! Тепер розверніть цей момент.

М'яч ЛЕТИТЬ в аут, а гравці, що блокують торкнулися сітки. Але, поки м'яч летить — він у грі. У цьому випадку гравці, що блокують, помилилися першими. Даний розіграш виграла атакуюча команда.

Ось тому, свисток повинен прозвучати МИТТЄВО після помилки, і його повинен дати тільки ОДИН СУДДЯ: або перший, або другий, або секретар (при подачі не в чергу, при неправильній зміні Ліберо).

Два свистка, що пролунали поспіль від різних арбітрів, вносять спочатку нерозуміння, потім оскарження моменту і після винесення рішення — роздратування однієї зі сторін.

Внаслідок цього зростає загальна нервовість у матчі. А нервовість — це, як відомо, сприятливий ґрунт для помилок. Так що, максимум уваги і концентрації для того, щоб свисток був ОДИН і пролунав він ВЧАСНО.

Це кілька м'яких коротких свистків підряд. Коли вони застосовуються?

Уявіть собі ситуацію: між розіграшами ви з суддівської вишки бачите, як тренер однієї з команд направляється до столика головного судді. Ви ж не можете дати свисток на подачу, не з'ясувавши в чому справа?

Дайте кілька м'яких коротких свистків. Цим ви якби запитуєте другого арбітра у чому справа? Що відбулося? Чому тренер звертається до головного? І після з'ясування вживайте відповідних заходів.

Після сильного атакуючого удару м'яч попадає в обличчя захисникові. Після деякої паузи, що підкреслить вашу людяність, дайте кілька м'яких свистків, як би запитуючи: «Як ти себе почуваєш? Чи готовий ти продовжувати гру, чи потрібна заміна?» Цим ви тільки завоюєте повагу, тому що здоров'я гравця важливіше, ніж 3:0 або 0:3.

Після невдалої атаки гравець, що атакував, в серцях б'є рукою по сітці, переживаючи свій промах. Це простий прояв людської експресії. Він же цим нікого не образив, він просто розсердився на себе.

Дайте кілька м'яких свистків і після цього жестом попросіть його заспокоїтися, тому що повторення уже може розцінюватися як порушення спортивної поведінки з наслідками, що з цього випливають.

Не забувайте — ми не поліцейські, але ми не тільки арбітри, ми ще і вихователі, і меч із піхов треба виймати тоді, коли інші методи вже не допомагають.

Це декілька коротких, але різких, як постріли з автомата, свистків, що сповіщають, що вас змусили вжити заходів на випередження або прийняти міри покарання.

Не забувайте, ми з вами домовлялися, що при цьому ваше обличчя не повинне мати вигляд розлюченого іспанського бугая.

Якщо хтось із учасників матчу виходить за рамки дозволеного, декілька коротких і різких свистків повинні пролунати, як постріли попередження, ну а для тих, хто не зрозумів — як постріли в ціль, з наступним пред'явленням карток, залежно від міри покарання.

Механізм попередження і покарання, я сподіваюся, ви вже освоїли.

Не забувайте, якщо ви вийняли меч із піхов — треба рубати, або не виймати його з піхов взагалі.

Ви будете виглядати не дуже рішучим арбітром, якщо дістанете картку, і після деякого часу повернете її в чохол. Виходить, ви не до кінця обміркували своє рішення, і вас щось змусило засумніватися.

Але, як відомо, сильна людина сумнівається до прийняття рішення, а слабка — після прийняття рішення. Але, коли ви вже зважилися — ДІЙТЕ!

Так ось — різні дії досвідчений арбітр повинен супроводжувати різними звуками свистка. Це допоможе йому керувати матчем, а учасникам матчу допоможе зрозуміти, чого хоче арбітр.

Головні судді

Вчитель не може все уміти, але
Вчитель зобов'язаний все знати.
Один з законів самураїв

Одразу хочу домовитися з шанованими головними суддями, що це не навчальний матеріал, а моє бачення даного питання. Я не можу навчати головних суддів з однієї простої причини — я ніколи не працював (але час невблаганно наближає мене до цього моменту) на високому рівні в якості головного судді, але я маю право, як мені здається, висловитися з цього питання.

Так само, як ви оцінюєте нас, арбітрів, точно так само і ми, арбітри, оцінюємо і порівнюємо роботу головних суддів або, як їх ще називають — технічних делегатів. І це, я думаю, нормальний процес, тому що вчитель, який нічому не вчиться у своїх учнів, обрав не ту професію.

Робота головного судді це, на мій погляд, зовсім інший шар суддівської діяльності, що вимагає як професійних додаткових умінь і знань, так і особливих людських якостей.

У себе в Україні ми неодноразово спостерігали, як хороші сильні арбітри, які перейшли в категорію головних суддів, м'яко говорячи, губилися, чи то через те, що припиняли професійно вдосконалюватися, чи то живучи старими заслугами. А може, через відсутність принциповості та педагогічних здібностей або через відсутність інших важливих якостей, необхідних для виконання цієї складної і відповідальної роботи.

І навпаки. Арбітри, що не хапали зірок з небес, ставши до лав головних суддів, відкривали і відкривають себе як прекрасні наставники молодих арбітрів, вправні дипломати, що вміють із гідністю виходити із самих делікатних ситуацій...

В 2001 році мені пощастило судити Фінал чотирьох Кубка Ліги Чемпіонів серед жіночих команд у Нижньому Тагілі (Росія). Так от, головний суддя цього фіналу, австрієць Вальтер Бьом сказав, на мою думку, цікаву річ: «Головний суддя як страхова компанія, поки нічого не трапилося, її не видно».

Але для того, щоб нічого не трапилося, скільки треба прикласти знань і умінь? Скільки організаційних питань треба вирішити, щоб місце змагань відповідало Правилам, Положенню і Регламенту? Яким дипломатичним талантом треба володіти, щоб всі питання вирішувати професійно, принципово і при цьому зберегти нормальні людські відносини із президентами клубів, тренерами і спонсорами? А аналіз роботи і навчання арбітрів?

Загалом, той, хто думає, що робота головного судді, це посидіти за столиком головного, а потім, на вечері, сказати декілька повчальних фраз, що не терплять заперечень і роздати всім на горіхи, той глибоко помиляється.

Це складна і відповідальна робота! І тут у нас із вами — поле неоране!

А тому я закликаю провідних головних суддів, як діючих, так і тих, хто закінчив активну роботу: зберіться, поділіться думками і висвітіть це питання ЗСЕРЕДИНИ, тому що я намагаюся освітити його тільки із зовнішньої сторони.

А тепер поверніться до початку глави і прочитайте епіграф.

Це один із принципів навчання в самурайських школах. Дійсно — вік і відсутність необхідних фізичних кондицій можуть не дозволити Вчителеві з достатньою спритністю і швидкістю виконати той або інший бойовий прийом, але Вчитель вкаже шлях учневі, як досягти досконалості у виконанні даного елемента, тобто він пояснить, ЩО і ЯК треба робити, щоб досягти МАЙСТЕРНОСТІ!

Ось у чому полягає призначення Вчителя — він вказує шлях до досконалості!

А із цього випливає ще одна думка — дуже важливо ЯК тебе вчили, але ще важливіше у КОГО ти вчився!

Але, щоб учитель став Учителем — мало знати все у своїй справі, треба вміти передавати свої знання і виховати з учня ОСОБИСТІСТЬ! І оскільки все розвивається, то і учитель зобов'язаний удосконалюватися. А для цього треба самому бути не тільки професіоналом, але і неабиякою особистістю. Є багато Майстрів у своїй справі, які, на превеликий жаль, не вміють передавати свої знання і уміння...

Але повернемося конкретно до наших справ, ближче до суддівства.

Маючи негативні приклади з минулого, вважаю своїм обов'язком нагадати вам про зовнішній вигляд. Вам доводиться під час змагань зустрічатися із президентами клубів, спонсорами, а серед них є і керівники великих підприємств, і ректори різних університетів та академій, і генерали, і народні депутати Верховної Ради, і Герої України...

Усе це зобов'язує вас мати відповідний зовнішній вигляд. Але треба не тільки мати відповідний вигляд, але ще і показувати свій інтелектуальний рівень у різних областях знань, щоб не поплутати, як у тім анекдоті, Гегеля з Бебелем, Бебеля з Бабелем, Бабеля з кабелем, ну а далі — ви знаєте. Якщо згадали і посміхнулися, це добре, тому що гумор — це один з головних помічників учителя.

Правильно! Усе починається з першої наради. Як ви її організували, як ви її продумали, так ви її і проведете. І навіть, якщо хтось захоче, щоб ви заблукали в трьох соснах питань, що нагромадилися, — ви вже знаєте вихід, тому що ви ГОТУВАЛИСЯ!

Створення дружньої атмосфери, але не панібратства — чотири.

Атмосфера на турі більшою мірою створюється вами.

У хорошого та шановного головного судді завжди порядок, і ніхто — ні гравці, ні тренери, ні президенти клубів, ні, тим більше, арбітри ніколи не дозволять собі аморальну витівку, але не через страх, а через ПОВАГУ до вас.

Не будемо перераховувати ваші обов'язки, вони описані у всіляких інструкціях, яких ми випустили дуже багато. Мені хотілося б зупинитися в більшій мері на ваших взаєминах з арбітрами.

Мені здається, що одним з головних завдань є те, що кожне нове покоління арбітрів повинне намагатися залишити після себе якнайбільше знань, поліпшувати, множити і передавати отриману спадщину.

Ну от, ви одержали призначення і побачили, які команди беруть участь у турі, і арбітрів, з якими вам довірено провести ці змагання.

Звичайно, ви одразу звертаєте увагу на те, чи працювали ви вже з цими арбітрами або зустрічаєтеся вперше? Це досвідчені арбітри або новачки для даного рівня змагань.

Відповідно до цього і інших питань, у вас уже дозріває план роботи з ними. Що довідатися у своїх колег, які працювали з цими арбітрами? Їх суддівський рівень, чи були до цього зауваження і побажання даним арбітрам з боку інших головних, щоб побачити, що в даному напрямку зроблено. Як арбітри працювали над усуненням недоліків? А може ніяких висновків не зроблено і арбітр продовжує робити ті ж помилки? Тоді наступний висновок: або людині не дано, або вона просто не хоче працювати над собою, а із цього — наступний висновок і т.д.

І все це для того, щоб у наших рядах не було випадкових людей, бездарних людей, безпринципних людей.

Ви Метр і Вчитель, і від вас залежить, ХТО буде завтра складати кістяк сім'ї українських волейбольних арбітрів.

Але той, хто мало знає, не може навчити багато-чому!

Вам теж необхідно постійно поповнювати багаж знань. Та і вчать всі по-різному. В одних головних суддів виїзд на змагання — це єдиний момент у житті, де вони можуть покомандувати людьми і насолодитися владою.

Поруч із такими головними суддями — усі стогнуть, а вони забувають, а може і не знають, що найбільшої любові і поваги гідна людина, що, маючи владу, не вселяє страху. Так сказав великий Плутарх.

Страх, як відомо, калічить сильніше будь-якої зброї. Але, я думаю, ви погодитеся зі мною, що нам потрібні не морально покалічені і забиті страхом молоді арбітри, а арбітри — сильні духом.

Є й інші, для яких наша справа щось на зразок відпочинку. На щастя, у нас їх майже не залишилося. Переважна більшість вже зрозуміло, що професійні команди хочуть професійного ставлення до суддівства.

Серед головних суддів є принципові і не дуже, а є такі, які живуть колишніми заслугами та званнями і вважають, що все знають, і за допомогою старого багажу якось упораються з новими обов'язками... Сподіваюся, що, з вашою допомогою, у нас таких не буде.

Постарайтеся, щоб арбітрам з вами було цікаво як із професіоналом і приємно як з людиною. Поменше супте брови. Гумор виховує розуміння і терпимість. Гумор — це не зубоскальство. Гумор — це, насамперед, показник розуму. Звичайно, не треба увесь час реготати, але і не треба ходити похмуро, як хмари над кордоном.

Впевнений, що кожний з вас розмовляє з арбітрами перед технічною нарадою, задає питання і дає необхідні інструкції і настанови.

Головне, на мій погляд, створити атмосферу професійної взаємодії і людської довіри. Привчайте арбітрів не тільки до дисципліни.

Дисципліна вимагає покірності чужій волі. Привчайте арбітрів до самодисципліни, що виховує самостійну потребу в порядку. Не пам’ятаю хто сказав цю чудову думку, що ступінь свободи визначається довжиною ланцюга. Ваше мистецтво — не тримати всіх на одній довжині...

Ви по собі знаєте, що напруга народжує нервовість, а нервовість — це гарна база для здійснення помилок.

Покажіть арбітрам, що ви їм довіряєте, що ви зумієте не тільки запитати з них, але і, при необхідності, захистити їх від необґрунтованих нападок.

Про технічну нараду ми вже говорили. Постарайтеся не перетворювати її в дискусійний клуб. Буває, що на ній піднімаються питання, що не мають ніякого відношення до туру або не відповідають компетенції головного судді. Так вас можуть довести до вирішення питань виживання макак у сельві Амазонки. Не дозволяйте завести нараду в непотрібний напрямок.

Нагадайте арбітрам про поведінку в побуті із самого початку і до кінця змагань.

Зверніть увагу на характер арбітрів. Є люди, у яких сама помітна риса характеру — напрочуд дивна «гнучкість спини».

Звичайно, доля може кожного з нас кинути на коліна, але доля, далеко не кожного з нас, може примусити плазувати...

Та і за законами фізики, неможливо обпертися на те, що не чинить опір. Загалом, людина, що має достоїнство, здатна поважати гідність інших, не плазувати і не підлещуватись.

День гри

Наступає день гри, і кожен арбітр настроюється на матч по-своєму. З'ясуєте це і, вибачте, не «ганяйте» всіх юрбою. Невимушена бесіда з арбітрами допомагає зняти зайву нервовість.

У кожного з вас своя система призначення арбітрів на матчі.

Одні роблять призначення напередодні ввечері, інші зранку, у день гри. Принципового значення це не має, але ось хто в перший день буде першим арбітром, а хто другим — це важливо, особливо, якщо в суддівській парі є один більш досвідчений арбітр.

Тут у кожного з вас свої методи: одні відразу кидають «молодого» у бій, на вишку, інші придивляються, як він працює другим арбітром.

На Чемпіонаті світу в 2001 р. в м. Санто-Домінго (Домініканська Республіка) я в черговий раз зустрівся з головою Арбітражної комісії ФІВБ доктором Андре Холвеєм.

Так ось він, практично завжди, на перший матч в турнірі першим арбітром призначає самого недосвідченого з присутніх для того, щоб наступного дня було про що поговорити на розборі...

Звичайно, він знаходив мільйон помилок і його монолог тривав досить довго. На самому початку він говорить, що тут зібрані одні із кращих арбітрів, АЛЕ...і понеслося! В усьому світі арбітри жартома називають його Містер But (англійською мовою — але). Це він, звичайно, робить для того, щоб усіх привести в робочий стан. Після його розборів таке відчуття, що тут зібралися одні незнайки, які нічого не вміють. В почуття він приводив сильно, але тактовно. Усі розуміли, що це для загальної користі. А після нарад, він мило посміхався.

Інші головні, на перший, так званий, виставочний матч, призначають самих досвідчених арбітрів, щоб задати лінію суддівства на весь турнір.

Цей варіант мені здається більш прийнятним і правильним. По-перше: менш досвідчений одержує час для того, щоб «вкотитися» в атмосферу тура, а по-друге, подивитися на роботу більш досвідченого і придбати більшу впевненість.

Коли ви наставляєте арбітрів на матч, робіть це в дружньому тоні, не тисніть своїм авторитетом, арбітри і так хвилюються. Зніміть напругу щирим побажанням гарної роботи. Це підсилює почуття впевненості в арбітрів.

Не полінуйтеся заглянути в одну з книг з психології, подивіться, скільки є методів зняти напругу з людини перед відповідальною роботою. Зрештою, успішне проведення вами тура залежить від того, як відпрацюють арбітри, а атмосфера на турі, більшою мірою, залежить від вас.

Постарайтеся, щоб у приїжджих арбітрів була окрема суддівська кімната, і сторонні туди не входили. Відгородіть їх від надмірної уваги, кого б це не було. Нехай спокійно настроюються на матч. Вони зараз будуть вирішувати долі багатьох людей. Від результату матчу може залежати майбутнє гравців, тренерів, спонсорів і т.д.

Впевнений, що ви вже поговорили з місцевими суддями і настроїли їх на взаємодію в суддівській бригаді. Як правило, у нас можуть виникати деякі складності в роботі лінійних арбітрів, які часом забувають, що вони не тільки жителі свого міста. Набагато важливіше, щоб лінійні не забували про принциповість, і пам'ятали, що вони члени суддівської сім'ї.

Всі команди хочуть чесного суддівства на виїзді і дуже багато забувають, що необхідно починати з чесного суддівства у себе дома...

Початок матчу

Ви, як головний суддя все зробили для того, щоб матч проходив у нормальних умовах, які відповідають всім вимогам наших інструкцій. Ви сидите за столиком і ОЦІНЮЄТЕ роботу всіх: і суддівської бригади, і обслуговуючого персоналу.

Намагайтесь оцінювати роботу всіх з «крижаним» виразом обличчя, тобто з обличчям, що не показує емоцій, не показує вашого невдоволення, або ваше задоволення роботою суддівського корпусу даного матчу.

Не забувайте ні на хвилину, що по виразу вашого обличчя, рухам і жестам можна багато чого прочитати.

Якщо тренери помітять ваше невдоволення рішенням одного з арбітрів, знайте, що даєте відмінний привід тренерові «наїхати» на одного з арбітрів, загострити обстановку і розрубити моноліт бригади. Наслідки цього непередбачені.

Після матчу ви дасте оцінку суддівству, але під час матчу цього робити категорично не можна.

На превеликий жаль, у нас деякі головні судді роблять іноді недозволенні речі. Показують, начебто непомітно, кому віддати подачу, був м'яч у майданчику або пішов в аут, було торкання м'яча блоком, чи ні і т.д.

На матчі вищої ліги, свідком якого я був, один головний суддя, начебто б непомітним жестом, «допоміг» першому арбітрові побачити торкання м'яча блоком. Але цей непомітний жест побачив тренер команди, що програла цей розіграш м'яча.

Що вислухав головний суддя від тренера? І те, що він тисне на рішення суддів, і те, що він допомагає команді суперника, і те, що там торкання взагалі не було, тому що його не зафіксували лінійні судді і т.д.

Скажіть, що гарного зробив головний суддя? Молодий і недосвідчений арбітр після цього взагалі не може самостійно судити, і після кожної технічної дії дивиться на головного суддю, що той йому покаже.

І без того напружена атмосфера матчу розжарюється до межі. Будь ласка, дивіться і фіксуйте помилки, але в жодному разі не підказуйте і не показуйте свого невдоволення.

Я сподіваюся, ми всі знаємо, у яких випадках ви, як головний суддя, можете зупинити матч і скликати суддівську конференцію.

Прошу вас відкрити методику і ще раз перечитати, хто, коли і з яких питань може це робити.

Якщо ви бачите, наприклад, що арбітри помилково дозволили третю перерву на відпочинок, дали сьому заміну, дозволяють зробити неправильну заміну і т.д., тобто все, що порушує хід матчу і може привести до Протесту, негайно зупиніть матч!

Скличте суддівську конференцію, винесіть рішення відповідно до правил і після цього відновіть гру.

Ви знаєте на що треба звертати увагу при оцінці роботи суддів, тим більше, що в нас розроблений аркуш оцінювання.

Але, на мій погляд, особливу увагу треба приділяти тому, чи відчуває арбітр гру, чи механічно виконує свої функції. Працює в бригаді або поодинці, ні на кого не звертаючи уваги? Чи піддається тиску з боку тренерів, гравців і публіки? На якому рівні в арбітра оцінка технічних дій з м'ячем? Чи орієнтується він у розташуваннях гравців? І, мабуть, саме головне — він керує матчем, чи ні?

Давно існують методики керування подіями. Так ось, у сильного арбітра це і є мистецтво керування матчем.

І для цього головному судді необхідно вести запис гри, і я радий, що в нас є головні судді з феноменальною пам'яттю, і записів вони не ведуть...

Правда, мені незрозуміло, на які факти вони опираються під час розборів, коли розмовляють з арбітрами? Запис гри — це дуже важлива ділянка вашої роботи. Скільки разів записи головного судді рятували матч, коли помилявся суддя-секретар? Дуже багато. Особливо в нижчих лігах, де кваліфікація суддів не настільки висока.

Під час матчів, та і по їхньому закінченні, не дозволяйте емоціям захлиснути ваш розум, це не дуже просто, але це необхідно!

Маючи негативні приклади з минулого, настійно рекомендую вам ще раз згадати, хто, як і коли може заявити Протест.

Пригадайте, як в одному з Чемпіонатів, після закінчення матчу один із представників команди, що програла, без попереднього запиту заявив головному судді, що хоче записати Протест до протоколу? У цьому випадку головний суддя, не впоравшись з емоціями і у порушення всіх існуючих правил, віддав протокол матчу представникові команди! Щоб не робити таких помилок, необхідно виховувати в собі таку якість як володіння собою.

Хочу звернути вашу увагу на те, як поводяться деякі тренери і представники клубів після того, як їхня команда програла.

Я категорично не розумію тих головних суддів, які допускають, м'яко говорячи, некоректні висловлення в сторону арбітрів, що не мають під собою ніяких підстав.

Ні, я не стверджую, що всі арбітри суцільно святі і не роблять грубих помилок. Якщо арбітр допустив необ'єктивність і це підтвердиться в принциповій оцінці головного судді, я впевнений — Арбітражна комісія зробить правильні висновки, і такого арбітра просто відсторонять від суддівства. І приклади цьому є.

Я зараз про інше, про необґрунтовані нападки і неадекватну поведінку деяких представників команд, які своє невдоволення висловлюють тільки після програного матчу.

У футболі, наприклад, уже існує система покарань за безпідставні випади і висловлення в засобах масової інформації убік арбітрів.

Чому ми так мало звертаємо уваги на такі випадки?

Справжні чоловіки вміють програвати гідно, не перекидаючи свою провину на інших. У нас, на превеликий жаль, з'явилося багато представників чоловічої статі з жінкоподібним характером...

Це думка Григорія Бєлінського про те, що немає більшого пасквіля на людину, ніж чоловік з жінкоподібним характером. Важко не погодитися.

Я розумію, що в будь-якій роботі є свої професійні деформації, які накладають свій відбиток на характер людини, але це не дає нікому права ображати арбітрів, тільки тому, що їх команда програла.

Головні судді під час матчу і після закінчення матчу повинні суворо стежити за цим і адекватно реагувати на такі випади.

Після закінчення матчу не поспішайте з висновками із приводу роботи арбітрів. Ці висновки не повною мірою будуть об'єктивні, тому що зроблені на тлі підвищеної емоційності.

«Ранок покаже, що вечір не скаже».(народна мудрість).

«Переспіть» зі своїми думками, і ранком «відвалиться» багато непотрібного і народиться багато цікавого. Тому, мені більше по душі, коли розбір матчу робиться після сніданку.

Давайте відразу домовимося, що кожний може висловити свою думку.

Це дуже добре, тому що тільки в дискусії ви зможете визначити рівень знань арбітра. Часом, за сказаними словами, можна дуже чітко визначити, чого людина не знає або про що хотіла промовчати.

Коли ж розбір буде тільки вашим монологом, нічого цікавого ні про арбітрів, ні про їхні погляди на даний матч ви не довідаєтеся. Тому — викликайте дискусію!

Обмін інформацією, навчає всіх учасників дискусії.

Вдивіться в помилки судді, і ви визначите рівень його суддівства. Коли в арбітра відбувається підряд кілька випадковостей, треба вже шукати закономірність.

Якщо він пропустив явний кидок м'яча, це одне, а якщо він пропустив помилку в атаці гравця задньої лінії — це інше.

Якщо арбітр не зафіксував перехід центральної лінії — це одне, а якщо в нього пасуючий гравець у чотирьох розміщеннях грає на задній лінії, тоді це зовсім інше.

Помилку можуть не побачити, помилку можуть побачити і зафіксувати, помилку можуть побачити, але не зафіксувати, але саме гірше, на мій погляд,

Професіонал говорить чітко, зрозуміло і конкретно, але кожний чує лише те, що розуміє. Адже ніхто не говорить школярам про ядерну фізику, не вивчивши елементарних явищ фізики. Так і у нас, ви не будете розмовляти з арбітрами-міжнародниками як з починаючими арбітрами, і навпаки.

Якщо ви хочете поваги — не починайте розбір з образи. У незаслужено скривдженої людини може сформуватися так званий «психологічний горб», що дуже важко піддається лікуванню. Особливо у молодих арбітрів. Досвідчені, загартовані «вовки», із цим справляються легше...

Обговорюйте здійснену помилку, а не суддю, що її допустив. Помилку в арбітра знайти легше, ніж навчити, як її уникнути наступного разу. Та і саме по собі, «насильне» навчання не буває твердим. Треба вміти викликати ІНТЕРЕС до навчання, а це вже особливий дар...

Великий Генрі Форд, один з батьків автомобілебудування, ніколи не говорив підлеглим: «Я хочу, щоб ви зробили ось це». Він завжди говорив: «Мені цікаво, а чи зможете ви зробити це?» І підлеглий старався, як екскаватор, щосили довести, що він це може!

Тому що зацікавленість завжди ефективніше ніж примушування.

У невимушеній бесіді скажіть арбітрові, що не слід боятися зробити помилку. Найбільша помилка (правильно!) — це позбавити себе досвіду суддівства.

Похвалити арбітра від душі не страшно. Небезпечно незаслужено образити. Адже незмінна скупість у похвалах — це вірна ознака посереднього розуму або прихованої заздрості...

Вимогливість — не значить жорстокість. Указавши арбітрові на його помилки, скажіть, нехай він постарається завтра виправити хоча б дві з них.

«Той, хто дивиться зі сторони — бачить вісьмома очами». Так говорять гравці в японські шашки ГО.

Якщо ви самі граєте, то зауважували, що шахісти, наприклад, іноді встають і дивляться на позицію зі сторони. Часом можна побачити найцікавіші ходи, які не завжди помітиш, сидячи за дошкою.

Так і головний суддя, він помічає зі сторони те, що дуже важко, а часом неможливо побачити арбітрові, що перебуває «у грі».

Після гри, попросіть арбітра проаналізувати свої дії: що вийшло, а що не дуже. По-перше, він перейметься до вас довірою, а по-друге, ви привчите його займатися самоаналізом.

Створіть обстановку, щоб арбітри дискутували, помилялися, знаходили вірні рішення, але саме головне — щоб вони ДУМАЛИ!

Підготовку молодого арбітра не можна вважати завершеною, поки він, молодий арбітр, не зрозуміє, що повинен зробити щось сам для себе, самостійно і припинити думати, що вчитель зможе зробити це ЗАМІСТЬ нього.

Ви швидше оціните потенціал кожного арбітра, давши їм вільно висловитися. Адже в одного арбітра здібностей вистачить до рівня першості району, а в іншого ви виявите талант, що допоможе довести цього арбітра до міжнародного рівня.

Одна з небагатьох якостей, що складно виправляється — це слабість характеру. Зверніть на це увагу. Нерішучість і боягузтво — одні із самих негативних якостей для будь-якої людини, тим більше для людини, що займається суддівською справою.

Морально і психологічно підтримуйте молодих арбітрів, тому що, як говорив Омар Хайям: «Хто впав духом, гине раніше строку», але ж цьому молодому арбітрові ще завтра судити.

Придивіться, як судді реагують на чужий успіх або на чужу невдачу. Це гарний фільтр для відбору в наші ряди.

Нехай у вас не зложиться враження, що я тільки за те, щоб хвалити, плекати і гладити арбітрів, ні.

Просто, я за те, що, якщо ми хочемо підготувати собі гідну зміну, треба більше звертати увагу на достоїнства починаючих арбітрів, не забуваючи при цьому, звичайно, про їхні недоліки.

Це не означає, що можна прощати огидні вчинки.

Російський філософ Василь Ключевський говорив, що «є люди, які стають схожими на скотину, як тільки з ними починаєш поводитись, як з людьми». Жорстоко, але правда...

Про наші з вами достоїнства, як арбітрів, так і людей можна буде судити з того, як будуть поводитись наші з вами послідовники, тобто ті кого ми з вами підготуємо і залишимо після себе...

Вчіть молодих арбітрів прислухатися до порад і зауважень професіоналів і не реагувати на висловлення тих, хто не розуміється на нашій справі. «Нехай швець судить не вище чобіт» (народна мудрість).

Вчіть хлопців дивитися на питання з різних сторін, тому що ніщо так не заважає бачити, як власна точка зору, зведена в абсолют. Той, хто замикається тільки на власній точці зору, як правило, уже нікого не слухає і ні до чого не прислухається. Це означає лише одне — зупинка в розвитку.

Вчіть волейбольного арбітра «мислити» очима.

Гарний арбітр повинен намагатися під час матчу все бачити, але, заради гри, не на все реагувати.

Цей закон я вивів для себе багато років тому і намагаюся йому не зраджувати. Кожен з вас має право на діаметрально протилежну точку зору...

Критичні зауваження, висловлені вами арбітрам у дружній манері, не заподіюють болю, їм довіряють, тому що відчувають, що вони правдиві і щирі.

Під час розбору поспостерігайте, як чітко і ясно говорить людина.

Чіткість мови — є ясність думки (стародавні греки).

Придивіться, чи вміє арбітр вибудувати логічний ряд, відстоюючи свою точку зору. Подивіться, на які дрібниці арбітр звертає увагу. Він цінує ці дрібниці в ім'я самих дрібниць, або для того, щоб ці дрібниці допомогли йому зробити висновки.

У першому випадку, він просто порожній зануда, а в другому — він аналітик і з ним можна і треба працювати!

Хороший Вчитель може розвинути здатності учня до межі, а дуже хороший Вчитель — відразу бачить цю межу. Тобто, за допомогою вашого життєвого досвіду і професійного відчуття, ви зможете відрізнити талановитого арбітра від просто здібного арбітра або бездарного. Не можна навчитися бути вище ростом.

Це все заради того, щоб наші знання падали в родючу землю, а не в глину або, як говорили мудрі китайці, щоб з самого початку не висиджувати тухлі яйця...

Однак, щоб зробити правильні висновки по кожному молодому арбітру, ми повинні мати велику масу правдивої інформації, що виходить від вас. Тільки тоді ми зможемо визначити коло молодих арбітрів, як майбутній кістяк арбітражного корпусу українського волейболу завтрашнього дня.

Деякі головні судді вимагають від арбітрів, щоб вони судили однаково. На мій погляд, це, в принципі, просто неможливо.

Є гарний латинський вислів, що говорить, якщо двоє роблять одне і теж саме, це вже не те саме, тому що всі ми різні (і це просто прекрасно).

Ми завжди будемо відрізнятися один від одного манерою суддівства.

Г. Кондаков ніколи не буде судити як В. Бібер. В. Бібер ніколи не буде судити як В. Хуторний. В. Хуторний ніколи не буде судити як В. Фельдштейн, а В. Фельдштейн ніколи не буде судити як Г. Кондаков, тому що можна мати багато загальних поглядів, а трактування і виконання — різні!

Але, мені здається, не це головне. Головне, щоб рівень підготовки суддів відповідав рівню підготовки команд, а в ідеалі був навіть вищий, тому що арбітр є експертом і, якщо його професійний рівень нижче професійного рівня команд, – це катастрофа для всіх!

Так, ми повинні намагатися максимально наблизитися до однакової оцінки технічних дій з м'ячем, але це в ідеалі, а на практиці?

Тут, мені здається, головніше, щоб арбітр мав одну лінію суддівства, а не шарахався, як маятник зі сторони в сторону. Сьогодні він судить так, а завтра — з точністю до навпаки.

Ми звикли, що коли погляди інших збігаються з нашими поглядами, тоді це нормально і правильно, а все, що суперечить нашим поглядам, часом доводить нас до люті. Давайте погодимося мати розбіжності, але розбіжності, які допомагають побачити питання суддівства волейболу з різних сторін і визначити правильний напрямок розвитку.

Якось у Тернополі проходив один з фінальних турів першої четвірки серед жіночих команд суперліги.

Я не був арбітром на цьому турі тому, що в ньому брала участь команда мого клубу. Після закінчення однієї з ігор, у якій було кілька цікавих сіткових моментів, до мене підійшов один шановний тренер і сказав, що він покаже мені запис із відеокамери, на якій видно, де помилилися арбітри.

На це я йому відразу відповів, що відеокамера дійсно може показати, де помилилися арбітри, але відеокамера ніколи не навчиться судити!

Епізод на камері можна прокрутити шість разів, а на сьомий раз тільки побачити помилку, але арбітрам треба приймати рішення майже миттєво і не завжди побачиш, як м'яч торкнувся манікюру на мізинці лівої руки...

Помилився, тому що не побачив, це одне, а помилився, тому що бачить тільки в однієї команди, це вже зовсім інше!

У нас із Г. Кондаковим був цікавий випадок. Ми з ним у черговий раз судили «сімейну» гру між харківськими командами «Локомотив» та «Юракадемія».

Усі знають чудову обстановку і ажіотаж напередодні цих матчів. Це справжні, незабутні баталії.

Закінчується ця «п'ятихатка », нам подякували за арбітраж, а наступного ранку один із тренерів команди, що програла, говорить мені, що ми з Г. Кондаковим помилилися, на їхній погляд, чотири рази. Це вони побачили на відеозаписі.

Я взяв ручку, аркуш паперу і говорю: «Іванович (умовно), у матчі обидві команди набрали в сумі 200 очок. При розіграші одного очка ми, у середньому, оцінюємо 5 технічних елементів. Подачу, прийом, передачу, атакуючий удар, блокування. У вчорашньому матчі, ми оцінили 1000 технічних моментів, і за твоїми словами, помилилися 4 рази. Допустимо.

Тепер розділимо 4 помилки на 1000 елементів і одержимо 0.004 помилки в матчі. Вийди на вулицю і знайди собі кращих арбітрів.» Після цього ми просто посміхнулися і потисли один одному руки.

Це я розповів не до того, щоб сказати, що ми такі «великі», а до того, що просто треба вміти відповідати без злості, професійно і із часткою гумору.

Команда, що програла, у волейбольному матчі помиляється, як мінімум, 75 разів. І в ці 75 помилок входять як помилки гравців, так і прорахунки тренерів. Згідний, що сюди можуть увійти і суддівські помилки, але, в міру професійного росту арбітра, частка їх стає усе менше і менше, а в професіоналів високого рівня вона становить, взагалі — мізер...

Дуже багато наставників команд забувають, що рівень майстерності молодих суддів росте так само, як і рівень майстерності їх гравців.

Але для росту професіоналізму необхідно мати досвід, а досвіду необхідний час, от тому давайте наберемося терпіння.

Так, це умовні розрахунки. Так і одна помилка арбітра може вирішити результат зустрічі, що у волейболі на високому рівні буває вкрай рідко. Це не пенальті дати на 90-й хвилині при рахунку 0:0...

Фахівцям видно, як помиляється арбітр. І, якщо це помилки упереджені, тоді висновки повинні бути дуже жорсткими!

На розборі постарайтеся відзначати не тільки негативні моменти, але не забудьте відзначити і позитивні моменти в роботі арбітра. Добре слово і кішці приємно...

Вдумливий професіонал свої судження висловлює аргументовано і обговорює не персону, а здійснену помилку. Чому помилка була зроблена, і, головне, що необхідно зробити, щоб надалі її не допустити.

На своєму суддівському шляху я бачив дуже багато головних суддів: від повних незнайок, які ніколи не працювали зі свистком (є такі за кордоном), до сильних професіоналів, які половину життя віддали нашій справі.

Від повних невігласів до високих інтелектуалів. Від людей безапеляційних, що не терплять іншої точки зору, до висококультурних особистостей, що дозволяють у дискусії шукати і знайти істинно вірне рішення.

І от що впадає в очі: чим сильніше професіоналізм головного судді, тим спокійніше і конкретніше його мова, ніякої витіюватості. Все чітко, зрозуміло і головне — КОРОТКО! У розборі «вода» практично відсутня, тому відразу видно сіль питання і шляхи вирішення цього питання. Або, як говорив Горацій: «Чому б ти не вчив — будь стислим!»

Але самих молодих арбітрів не слід занадто корити за незнання чогось. Це більшою мірою наша провина, тому що ми через незнання або байдужість не змогли дохідливо пояснити їм ту або іншу річ, або не змогли навчити тому або іншому елементу суддівства.

Ми з вами можемо дуже багато чого розповісти молодим починаючим арбітрам про суддівство.

Ми з вами можемо багато чому навчити їх у суддівстві, але мене сильно хвилює питання: як навчити 30-літню сформовану людину ПОРЯДНОСТІ, якщо вона відсутня?

А це питання в роботі арбітрів, на мій погляд, одне з головних.

Нам необхідно виховувати в арбітрів почуття відповідальності, тому що той, у кого немає почуття відповідальності, не дорожить честю, а той, хто не дорожить честю, не має права займатися суддівством! Це моє глибоке переконання.

З зрозумілих етичних причинах я не буду називати імен вітчизняних головних суддів, яких я вважаю сильними професіоналами міжнародного рівня.

Багато хто з вас із достоїнством би представляв наш суддівський корпус на європейській і світовій арені, а от закордонних назву.

Ні для кого не секрет, що європейська школа волейбольних суддів найсильніша у світі. Досить глянути на списки суддів Олімпіад, Чемпіонатів світу, Світової ліги, Гран-прі, Кубка світу.

Мені пощастило працювати з Гуфом ван Велсеном (Нідерланди), Беніто Монтезі (Італія), Такаші Шимояма (Японія), Яном Реком (Швейцарія), Джузепе Реджиною (Бразилія), Андре Холвеєм (Угорщина), нині покійним Кві Вей Ма (Китай), Олександром Мюлле (Німеччина)...

Це професіонали найвищого класу, у яких я навчився багатьом тонкощам суддівського ремесла, багатьом нюансам, які допомагають у нашій нелегкій, але дуже важливій справі.

Я ще раз настійливо закликаю наших провідних головних суддів: поділіться своїми знаннями і уміннями з тими, хто починає цей нелегкий шлях, шлях головного судді, тому що від вас більшою мірою залежить завтрашній день українських волейбольних арбітрів.

Замість висновків

Ви знаєте, спочатку я хотів зробити докладні висновки, але вирішив, що цього робити не слід. Для мене буде набагато цікавіше довідатися, що ви винесли з усього прочитаного, що вам сподобалося, а що ні. Які у вас народилися питання по тим або іншим розділам?

Звичайно, ця книга не може повною мірою задовольнити арбітрів всіх рівнів. Арбітр першої категорії знайде для себе щось цікаве в одному розділі, досвідчений арбітр помітить щось для себе, а головному арбітрові може сподобатися що-небудь в іншому розділі, або нічого не сподобатись. Справа не в цьому. Справа в тому, що я хочу розбудити у вас бажання подивитися на предмет суддівства волейболу як можна з більшої кількості сторін. І не тільки подивитися, але обговорити, посперечатися і знайти рішення. Це допоможе нам усім удосконалюватися в улюбленій справі.

Не пам'ятаю, хто сказав, що одна із найбільших насолод у житті, це правити чужий рукопис. Зробіть собі приємність! Правте! Закреслюйте, підкреслюйте, погоджуйтеся, спростовуйте. Головне — дискутуйте, і тоді ви будете вдосконалюватися.

Природно, що я освітив не всі сторони суддівського життя, не всі нюанси нашої роботи, у яких непогано розбираюся. Це означає, що є ще багато цікавого для обговорення на наших семінарах...

Однією з основних думок, яку я хотів донести, це думка про те, що оцінювати технічні дії з м'ячем і судити волейбол — це дві великі різниці!

Можна чудово відчувати, як оцінювати технічні дії з м'ячем, але при цьому не дуже добре знати правила. Це — погано. Можна досконально вивчити правила і методику, але при цьому не мати відчуття оцінки технічних дій з м'ячем і не розуміти духу гри. Це теж не дуже добре.

В ідеалі ж суддівство волейболу — це відчуття оцінки технічної дії з м'ячем і досконале володіння і застосування знань правил і методики суддівства.

Якось мене попросили оцінити суддівство одного молодого обдарованого арбітра. Після двох ігрових днів я сказав, що судити він уже навчився, а тепер йому треба — просто навчитися судити!

Що я маю на увазі? А що ви розумієте під цим висловом?

От вам ще одна тема для розмови на майбутньому семінарі.

Суддівство на вищому рівні — це величезна частина нашого багатогранного життя з усіма плюсами і мінусами. Тому, моє велике прохання до вас — не замикайтеся тільки на суддівстві, постарайтеся бути різнобічними людьми, що володіють знаннями в інших сферах людської діяльності. У житті так багато цікавого!

І якщо ви не тільки сильний професіонал, але і цікава особистість, з вами захочуть зустрітися ще, а це означає, що у вас будуть нові призначення...

Якщо вас поважають не тільки як професіонала, але, що ще більш важливо, як людину, вам можуть вибачити дрібні суддівські неточності. Якщо ж вас не поважають як людину у вас, як в арбітра, знайдуть навіть те, чого не було взагалі...

Найвище мистецтво — це мистецтво навчитися жити з людьми!

Якось кореспондент місцевої газети запитав, чи є в мене учні в суддівській справі? Я відповів, що не маю права вважати когось своїм учнем, але, якщо хоч один молодий арбітр назве мене своїм вчителем або скаже, що чогось у суддівстві навчився у мене, я буду просто радий, як кожна нормальна людина.

Не забувайте, що кожна людина народжується з трьома основними настановами на життя: бути здоровим, бути успішним і бути щасливим!

З повагою до всіх, хто творить цю розкішну виставу під назвою — ВОЛЕЙБОЛ!

Володимир Бібер

Поговоримо про суддівство волейболу

(Філософія спортивного суддівства)

Зміст